«Дрон майбутнього сам знайде ціль»: як Україна відповідає на реактивні «Шахеди» і що далі буде з FPV

На тлі масового застосування Росією реактивних дронів-камикадзе для ударів по українській території питання стійкості протиповітряної оборони знову стало одним із ключових у військово-технічній повестці. В інтерв'ю РБК-Україна керівник відділу безпілотних технологій Фонду Сергія Притули Кирило Люков розібрав, як змінюватиметься роль безпілотників у війні, чому закупівлі дедалі більше зміщуються в бік автоматизації та які інструменти сьогодні закладаються для протидії реактивним цілям. За його словами, FPV-дрони «на сто відсотків актуальні сьогодні», але вектор розвитку вже зміщується до автономних систем, а на реактивні «Шахеди» у Сил оборони є робочі відповідні засоби, які проходять випробування.

Майбутнє FPV: від оператора до автономних ройів і «дронів-чекунів»

Люков наголошує, що в контексті української війни дрони не втратять актуальності, однаковий подальший шлях лежить через автоматизацію. Серед ймовірних сценаріїв він називає автономні рої, що виконують задану місію, і так звані «дрони-чекуні», що працюють в автономному режимі. За його оцінкою, дрон майбутнього буде оснащений набором сенсорів, зможе самостійно ідентифікувати ціль і виконувати місію за заданим патерном — або повністю автономно, або з мінімальним втручанням людини. Експерт вважає, що через кілька років такі розробки, які вже існують, стануть масовою реальністю, а провідні армії світу, ймовірно, перейдуть на автоматизовані дрони; при цьому в регіонах, на кшталт Близького Сходу, за його словами, ще довго експлуатуватимуть зразки, які в Україні вже застаріли.

Як Фонд обирає дрони для масштабних закупівель

Раніше, за словами Люкова, зразки вивозили на полігон для особистого тестування: перевіряли технічні та льотні характеристики, зокрема в умовах придушення різними системами радіоелектронної боротьби, і лише тоді приймали рішення. Ціновий фактор він називає вирішальним, оскільки Фонд звітує за кожну гривню і обирає максимально прозорих виробників із зрозумілими цінами. Зараз, за його словами, ринок сформований і у виробників є певний кредит довіри, але паралельно збирається повноцінний зворотний зв'язок із підрозділів, що застосовують дрони в бойових умовах на різних напрямках: один засіб може ефективно працювати на Запорізькому напрямку і не працювати на Донбасі, і саме на основі цих даних приймається рішення про контракт.

Наземна робототехніка: проблема швидкості та активний захист

Окремо Люков говорить про наземні роботи (НРК), які сьогодні закривають логістичні, евакуаційні та навіть ударні місії, але чиїм ключовим недоліком залишається швидкість. Він відзначає, що низка виробників і цілі підрозділи вже акцентують увагу на цьому й іде трансформація в бік збільшення швидкостей, що в перспективі дозволить замінити легкий автомобільний транспорт, а з точки зору вантажопідйомності — навіть вантажний. При цьому він чесно вказує на вразливість: на таких швидкостях НРК залишається легкою ціллю для дронів, і «залізо» з особовим складом — це принципово різні речі за рівнем цінності. Шляхи розв'язання він бачить у двох напрямках — прискорення комплексів і розвиток систем активного захисту: встановлення кількох сенсорів, додаткової зброї, сіткострільців і аналогічних засобів, які підвищують шанси, що ціль не буде знищена.

Приватна ППО як частина глобальної системи безпеки

Говорячи про перспективу залучення цивільних та приватних структур до протидії БПЛА, Люков пов'язує її з нормативною базою: якщо будуть адекватно прописані норми поводження зі вибухівкою та роботи в цій сфері, а компанії готові спонсорувати нішу, вона «точно має право на існування». Навчання цивільних він вважає допустимим — через корпоративні служби безпеки або залучені приватні компанії, де головне питання залишається законною нормалізацією. Експерт наводить приклад глобального тренду: якщо службі безпеки потрібно забезпечити безпеку великого футбольного матчу, раніше її функції обмежувалися договірними завданнями, а тепер їй доводиться враховувати, що в «чашу» стадіону може залетіти невеликий дрон і вибухнути, — і саме тому приватні компанії змушені освоювати захист повітряного простору.

Реактивні «Шахеди» та відповідні засоби України

Завершуючи розмову про повітряну загрозу, Люков характеризує реактивні «Шахеди» як новий виклик для української ППО. У публічному полі цей виклик обговорюється в зв'язці з випробуваннями відповідних засобів: за повідомленнями українських ЗМІ, зокрема TSN, Україна тестує реактивні перехватувачі, і результати випробувань описуються як «дуже позитивні». Таким чином, в основі відповіді на реактивні цілі лежить логіка «реактив проти реактиву» — перехватувачі, здатні за швидкістю та маневреністю конкурувати зі вхідними «Шахедами», що підтверджується й візуальними матеріалами випробувань, де реактивний перехватувач супроводжує та уражає аналогічну ціль на тлі відкритої місцевості.

Суперечливі дані

Джерела відзначають різницю в акцентах. З одного боку, в інтерв'ю Люков послідовно наголошує, що реактивні «Шахеди» — це серйозний новий виклик для ППО, а питання про методи боротьби в початковому тексті залишається відкритим, що транслює образ наростаючої загрози. З іншого боку, низка видань (зокрема TSN і регіональні ЗМІ) подає ту саму тему крізь призму вже отриманих «дуже позитивних результатів» випробувань реактивних перехватувачів, тобто крізь призму робочого рішення. Різниця не є фактичною: це два погляди на один і той самий процес — визнання проблеми та підтвердження наявності відповідних засобів, які перебувають на стадії доведення до бойового застосування. Крім того, вступна частина матеріалу згадує, що фонди «не завжди купують українську продукцію», однак у наведеному фрагменті інтерв'ю цей тезис не розкривається кількісно і обмежується загальним описом критеріїв прозорості та тестування, тому конкретні цифри щодо частки вітчизняних та іноземних закупівель у тексті відсутні.

Підсумок експертного розбору зводиться до того, що українська сторона не перебуває в позиції пасивного спостерігача: FPV-дрони еволюціонують до автономних ройів, наземна робототехніка отримує швидкість і активний захист, приватний сектор залучається до захисту повітряного простору, а на реактивні «Шахеди» закладаються та випробовуються реактивні перехватувачі. За оцінкою Люкова, саме поєднання автоматизації, зворотного зв'язку з фронту та прозорих закупівель визначить облик безпілотної війни найближчих років.