Ефективна система малої протиповітряної оборони, побудована Силами оборони України, помітно знизила бойову цінність класичних «Герань-2» з двигуном внутрішнього згорання: за оцінкою експертів, їхня ефективність впала до 10–20%. Саме цей результат став для противника стимулом масштабувати пуски реактивних безпілотних літальних апаратів. Про це в ексклюзивній колонці для РБК-Україна розповів керівник відділу безпілотних технологій Фонду Сергія Притули Кирило Люков, пояснивши, чому реактивні дрони стали серйозним викликом для української ППО і як можуть змінитися атаки в майбутньому.

Швидкість як ключова зміна

Росія, за словами експерта, почала переобладнувати пускові майданчики під запуск «Герань-3» і «Герань-4», дронів-ракет «Герань-5» і «Бандеролей», а також створювати нові майданчики безпосередньо біля державного кордону України. Ключовою зміною для Сил оборони стала швидкість: якщо попередні версії «Шахедів» були відносно повільними цілями, то нові реактивні дрони розвивають швидкість від 300 до 600 км/год. Першою реактивною модифікацією, яку почали фіксувати в повітряному просторі України, стала «Герань-3» на базі планера «Герань-2» з турбореагентним двигуном тягою 80 кгс, здатна розганятися до 370 км/год. Згодом вона стала перехідною платформою до масового появи «Герань-4» із збільшеним планером і двигуном тягою 160 кгс, що працює на швидкостях 400–600 км/год.

Іноземні компоненти в російській збірці

Зростання швидкості дозволило противнику нарощувати застосування реактивних «Шахедів», доки Україна адаптує засоби протидії. Росія користується тим, що ефективність цих дронів залишається досить високою: противник збільшує кількість виробів і пусків, водночас намагаючись максимально локалізувати їхнє виробництво. При цьому частина компонентів залишається іноземною — зокрема, йдеться про турбореагентні двигуни китайського виробництва компанії Telefly.

Чому реактивні дрони складніше збити

Головна проблема — швидкість повітряної цілі, яка суттєво скорочує час на реакцію і створює додаткові труднощі для ураження. «Класичні» дрони-перехоплювачі втрачають ефективність через обмеження пікової швидкості і часу перебування в повітрі, а зенітно-ракетні комплекси залишаються дефіцитним засобом насамперед через нестачу ракет-перехоплювачів і їхню вартість. Водночас реактивні БПЛА вже вдається уражати: є успішні випадки застосування дронів-перехоплювачів, хоча мультироторними перехоплювачами такі цілі уражають скоріше в порядку винятку. Один із робочих способів — перехоплення на віражах і поворотах, коли «Герань-4» втрачає швидкість.

Дійові засоби та пошук перехоплювачів

Одним із дійових засобів залишаються переносні зенітно-ракетні комплекси, ефективність яких залежить від відстані та висоти польоту цілі, а також підготовки екіпажів і бойового досвіду; їх доводиться модернізувати та дооснажати тепловізійними прицілами і допоміжними системами. Мобільні вогневі групи з кулеметною зброєю досі обмежені прицільною дальністю і швидкістю реагування на швидкішу ціль, а для об'єктового захисту робочим варіантом залишаються автоматизовані турелі з кулеметною зброєю та зенітні установки з розривними снарядами, прицільна дальність яких може сягати 2,5 км. Паралельно триває пошук реактивних перехоплювачів: серійного рішення поки немає через складність масштабування реактивних двигунів і вартість готового виробу, тому одним із напрямків стає автоматизація всього процесу — від запуску і виходу в район цілі до автозахвату та автоматичної детонації.

Повне перестроювання ППО не потрібне

В перспективі пріоритетом залишаються відносно недорогі ракети-перехоплювачі малого радіусу дії, здатні працювати по широкому спектру повітряних цілей — від «Герань-4» до «Бандеролей» і навіть крилатих ракет. При цьому поява реактивних дронів не означає, що Україні потрібно повністю перестроювати систему протиповітряної оборони: вона й надалі залишається комплексом сил і засобів в рамках малої ППО і бойових порядків вздовж лінії фронту. Система виявлення вже досить ефективно працює з новими загрозами, а головне питання зараз — засоби ураження та перестроювання бойових порядків і розрахунків із різними типами озброєння під потенційні цілі противника. Нарощування радарного поля та інших сенсорів виявлення залишається постійним завданням, оскільки навіть найкращий засіб протидії не здатний закрити небо без точного і своєчасного виявлення цілі.