Головна проблема при перехопленні реактивних безпілотників — швидкість повітряної цілі. Вона кратне скорочує час на реакцію та створює додаткові труднощі для ураження, зазначає в колонці РБК-Україна «Чому РФ тероризує Україну реактивними „Шахедами“ і чого чекати в майбутньому“» керівник відділу безпілотних технологій Фонду Сергія Притула Кирило Люков. За його словами, саме перехід ворожих дронів з електричної тяги на реактивну різко змінив баланс сил у повітряному просторі та змусив переглядати набір засобів протидії.

Швидкість як головний ворог перехоплення

При збитті реактивних дронів «класичні» дрони-перехопники втрачають ефективність через обмеження пікової швидкості та часу перебування в повітрі, а зенітно-ракетні комплекси залишаються дефіцитним засобом насамперед через нестачу ракет-перехопників та їхню високу вартість. На швидкостях порядку 400–600 км/год вимоги до операторів зростають настільки, що одним із ключових напрямків розвитку стає автоматизація всього процесу — від запуску та виходу в район цілі до автозахоплення та автоматичної детонації.

Що працює сьогодні

При цьому реактивні БПЛА вже вдається уражати. Є успішні випадки застосування дронів-перехопників, хоча мультироторними перехопниками такі цілі уражають скоріше в виняткових випадках. Один із робочих прийомів — перехоплення на віражах і поворотах, коли «Герань-4» втрачають швидкість. Дійовим засобом залишаються й переносні зенітно-ракетні комплекси: їхня ефективність залежить від відстані та висоти польоту цілі, а також від підготовки екіпажів і бойового досвіду, при цьому ПЗРК доводиться модернізувати та оснащувати тепловізійними прицілами й допоміжними системами.

Вогневі групи, турелі та пошук реактивного перехопника

Мобільні вогневі групи з кулеметною зброєю досі обмежені прицільною дальністю та швидкістю реагування на швидкішу ціль. Для об'єктної захисту одним із робочих варіантів залишаються автоматизовані турелі з кулеметною зброєю, а зенітні установки з розривними патронами, прицільна дальність яких може досягати 2,5 км, також показують результат. Паралельно триває пошук реактивних перехопників для протидії новій загрозі, однак серійного рішення поки немає через складність масштабування реактивних двигунів та високу вартість готового виробу.

Суперечливі дані

Оцінки поточної ефективності засобів перехоплення в експертному середовищі розходяться. З одного боку, фіксуються поодинокі успішні ураження реактивних цілей дронами-перехопниками та вогнем зенітних установок, що свідчить про працездатність наявного арсеналу. З іншого — низка фахівців наголошує, що армійська авіація та мультироторні перехопники системно не здатні збивати швидкісні цілі, а зенітно-ракетні комплекси обмежені дефіцитом та вартістю ракет. Тобто єдиної думки щодо того, чи достатньо нинішнього набору засобів для стійкого перехоплення, немає: одні говорять про виняткові, але реальні успіхи, інші — про системне відставання ППО від темпу атак.

Тактика хвиль і темпи виробництва

Як раніше повідомляв Центр протидії дезінформації, Росія запускає в Київ реактивні дрони хвилями. Головна мета такої тактики, за оцінкою ЦПД, — виснажити систему ППО та постійними тривогами паралізувати життєдіяльність столиці. Промисловість противника, за тими самими даними, працює в прискореному темпі, через що реактивні дрони запускаються по Україні практично одразу з конвеєра, навіть без тривалого зберігання на складах.