У умовах затяжного конфлікту, до серпня 2026 року, тактика російських ударів зазнала фундаментальних змін. Москва все активніше переходить від використання класичних поршневих безпілотників типу «Шахед» до застосування реактивних дронів та дронів-ракет. Цей зсув диктується необхідністю подолання ешелонованої системи протиповітряної оборони України, яка за роки війни навчилася ефективно відбивати масовані атаки низькошвидкісних цілей.
Зміна парадигми: від «Шахедів» до реактивних ударів
За словами старшого аналітика Українського центру безпеки та співробітництва Антона Земляного, Росія усвідомила, що класичні «Шахеде» вже не виконують ту функцію, яку мали на початку їх масового застосування. Ефективність цих апаратів знизилася, і українська ППО навчилася перекривати їх маршрути. У відповідь на це Москва робить ставку на швидкість. Реактивні дрони, включаючи нові модифікації «Герані» та дрони-ракети типу «Бандеролі», дозволяють скоротити час польоту та ускладнити роботу українських розрахунків.
Головна перевага таких засобів — це значно вища швидкість польоту. Це критично скорочує часовий вікно, яке залишається у операторів ППО на виявлення, супровід та ураження цілі. Як зазначають експерти, перехоплення високшвидкісної цілі вимагає принципово іншого підходу та більш досконалих систем озброєння.
Технологічні «вузькі місця» та залежність від імпорту
Попри очевидні тактичні переваги, масове виробництво реактивних дронів супроводжується серйозними технологічними складнощами. На відміну від простих поршневих двигунів, реактивні мотори вимагають складнішої інженерії та дорогих компонентів. Антон Земляний зазначає, що Росія стикається з труднощами у виробництві необхідних композитних матеріалів для корпусів безпілотників і залежить від імпорту окремих хімічних сполук.
Ключовим обмежуючим фактором залишається доступ до турбореактивних двигунів. За оцінкою головного редактора Defence Express Олега Каткова, поставки цих агрегатів у значній мірі залежать від китайських приватних компаній. Росія, ймовірно, повторює сценарій, який був пройдений з двигунами для звичайних «Шахедів»: спочатку закупівля готових компонентів за кордоном, а потім спроба налагодження їх виробництва всередині країни.
Суперечливі дані
У експертному середовищі існує розбіжність щодо класифікації нових російських ударних засобів. Частина аналітиків вважає, що термін «реактивний дрон» стає умовним. Зокрема, нові версії «Герань-4» та «Герань-5» можна назвати реактивними лише з певною натяжкою, оскільки їх характеристики та двигуни можуть відрізнятися від класичних реактивних установок. У той же час, інші експерти вказують, що ці апарати за своїми бойовими можливостями вже фактично наближаються до крилатих ракет, створюючи для ППО загрозу, порівнянну з високотехнологічною зброєю, але за нижчою ціною.
Відповідні заходи та перспективи конфлікту
Перехід Росії на реактивні дрони створює для України окремий виклик, що вимагає адаптації тактики ППО. Поєднання швидкості, дальності та відносно невисокої вартості таких дронів порівняно з класичними крилатими ракетами робить їх небезпечним інструментом для ударів по тилах. У той же час, масштабування виробництва таких дронів у Росії відбувається поступово, що дає час на розробку та розгортання нових засобів протидії, включаючи розвиток власних українських швидкісних безпілотників.
