Міжнародна космічна станція (МКС), яка є символом глобальної співпраці у космосі, вступає у свою фінальну фазу експлуатації. Станом на серпень 2026 року, фахівці «Роскосмосу» та NASA приступили до активної технічної підготовки керованого зведення станції з орбіти. Як повідомив командир екіпажу космонавтів Олег Кононенко, робота вже розпочалася: перевіряються критично важливі системи, оцінюється запас палива та моделюються траєкторії для безпечного завершення місії.
Технічна підготовка та розподіл відповідальності
Процес зведення МКС з орбіти — це надзвичайно складна інженерна задача, що вимагає бездоганної координації між партнерами. У жовтні 2025 року Росія та США підписали протокол, який чітко розмежовує технічні функції та зони відповідальності учасників. Документ визначив, які системи мають зберігати працездатність до самого кінця експлуатації, а які можуть бути вимкнені заздалегідь.
У лютому 2026 року було затверджено ще один важливий документ, що передбачає розробку оновленого програмно-математичного забезпечення (ПМЗ) для обох сегментів станції. За словами Олега Кононенка, нове ПЗ стане ключовим інструментом, що дозволить російській стороні працювати як зі штатним, так і з резервним сценарієм завершення експлуатації. Це необхідно для забезпечення надійності у разі непередбачених обставин на фінальному етапі.
Сценарій розпаду: від сонячних батарей до океану
Керований сход з орбіти не означає, що станція впаде на Землю єдиним монолітом. Згідно з планами, які обговорюються в рамках міжнародної робочої групи, процес буде поетапним. Спочатку станцію позбавлять великих зовнішніх конструкцій, таких як сонячні батареї та радіатори, щоб зменшити масу та знижити аеродинамічний опір.
Основна частина конструкції, включаючи житлові модулі, буде спрямована у заздалегідь визначений безпечний район океану (так звана «могила космічних кораблів» у південній частині Тихого океану). Розрахунок наземних проекцій траєкторій ведеться з урахуванням того, щоб уникнути падіння уламків на населені пункти. Вік станції, першому модулю якої «Заря» виповнилося вже понад 28 років, диктує необхідність ретельної перевірки надійності систем.
Стратегія переходу: від МКС до Російської орбітальної станції
Зведення МКС з орбіти — це не просто кінець місії, а й початок нової ери для російської космонавтики. Росія вже зараз готується до переходу на власну Російську орбітальну станцію (РОС). У липні 2026 року голова «Роскосмосу» Дмитро Баканов підтвердив, що спільна експлуатація триватиме до 2030 року, після чого розпочнеться трансформація.
План передбачає використання частини інфраструктури МКС. У 2028 році російський модуль «Причал» планується звести з орбіти разом із вантажним кораблем «Прогрес МС». На його місце має прибути новий універсальний вузловий модуль. Наступним етапом стане стикування науково-енергетичного модуля. У 2030 році ці модулі разом із модулем «Наука» планується відокремити від основного корпусу МКС та перевести у самостійний політ, сформувавши ядро майбутнього національного комплексу.
Суперечливі дані
Попри наявність чіткого плану, у експертному середовищі та серед джерел існують розбіжності щодо точних дат та технічних нюансів. Тоді як офіційні заяви «Роскосмосу» (липень 2026 р.) фіксують дату закінчення експлуатації на 2030 рік, деякі технічні звіти, що обговорюються в рамках підготовки ПМЗ, допускають сценарії, де окремі вузли можуть бути вимкнені раніше через знос. Крім того, існують різні версії щодо того, чи буде модуль «Наука» одразу переведений у режим РОС чи пройде додаткову модернізацію на орбіті перед відокремленням. Поки що ці питання перебувають у стадії фінальної проробки в рамках міжнародної робочої групи.
