Відоме зображення надмасивної чорної діри M87*, опубліковане у 2019 році колаборацією Event Horizon Telescope (EHT), отримало незалежне підтвердження із застосуванням штучного інтелекту. Австралійська наукова команда розробила алгоритм GenDIReCT, який наново опрацював вихідні радіодані міжнародної мережі телескопів EHT і самостійно відновив характерне світтне кільце навколо об'єкта. Отримана структура практично збіглася з результатом історичної реконструкції 2019 року, водночас новий метод не використовував заздалегідь задану форму кільця — її було виведено безпосередньо з даних.
Чому «фотографія» EHT — це не фотографія
Ключова складність роботи з даними EHT полягає в тому, що мережа радіотелескопів, розташованих у різних точках Землі, фактично не робить знімка у звичному розумінні. Станції працюють як єдиний віртуальний інструмент розміром із планету: кожна реєструє радіосигнали, а комп'ютерні алгоритми об'єднують вимірювання та відновлюють зображення. При цьому віртуальна апертура, що визначає роздільну здатність, виявляється заповненою лише частково. Через це завдання реконструкції є математично неоднозначним: різні алгоритми, налаштування та способи калібрування можуть давати відмінні зображення одних і тих самих спостережень. Саме тому деякі незалежні перевірки даних раніше ставили під сумнів виражену кільцеву форму M87*.
GenDIReCT: дифузійна модель і параметри, що не залежать від калібрування
Абревіатура GenDIReCT розшифровується як Generative Deep learning Image Reconstruction with Closure Terms. В основі методу лежить генеративна модель із латентною дифузією — різновид машинного навчання, який створює зображення, поступово відновлюючи їхню структуру з шуму. Принципова відмінність алгоритму, за задумом авторів, полягає не просто в застосуванні ШІ, а у використанні спеціальних параметрів, що дозволяють витягувати з радіоданих інформацію про форму джерела, яка не залежить від помилок калібрування окремих телескопів. Завдяки цьому алгоритм оминає частину проблем традиційної реконструкції, якій доводиться враховувати та коригувати похибки вимірювань на кожній станції.
Перевірка на кількох незалежних серіях спостережень
Для перевірки команда використала відкриті дані EHT, отримані у 2017, 2018 та 2021 роках, що дозволило оцінити результат не на одному наборі спостережень, а на кількох незалежних серіях вимірювань. Для кожного набору алгоритм створював зображення, після чого вчені об'єднували їх у репрезентативну реконструкцію. Вихідні зображення для навчання GenDIReCT навмисно не були астрономічними — переважно використовувалися звичайні фотографії з навчального набору. Команда окремо перевірила модель без геометричних фігур у навчальній вибірці, зокрема кілець і дисків, і суттєвих змін у підсумковому зображенні не виявила. Алгоритму також не потрібно було вручну задавати початкову модель чорної діри чи підбирати параметри реконструкції під очікуваний результат.
Результати: кільце, маса та межі застосовності
В усіх серіях спостережень високої якості GenDIReCT відновив кільцеву структуру діаметром близько 40 мікросекунд дуги. Підсумкове вимірювання становило 42,2 ± 1,5 мікросекунди дуги — практично той самий результат, що й під час первинного аналізу EHT. Незалежна перевірка за допомогою додаткової баєсівської моделі дала близьке значення — 42,3 ± 1,1 мікросекунди дуги. На зображеннях найяскравіша частина кільця розташовувалася в південному або південно-західному напрямку, а орієнтація відповідала куту спостереження приблизно 20° щодо спрямованого до Землі релятивістського джета. За виміряним розміром кільця команда оцінила масу M87* у 6,5 ± 0,5 млрд мас Сонця, що узгоджується з попередніми оцінками, заснованими на вимірюванні руху зір у центральній області галактики. При цьому автори не змогли визначити величину обертання самої чорної діри: для цього наявних зображень недостатньо.
Що це означає для астрофізики
Отримані результати підтверджують не лише кільцеву структуру M87*, а й первинну реконструкцію EHT, засвідчуючи, що вона зберігається при використанні принципово іншого методу обробки даних. Для науки це важливо вдвічі: з одного боку, знімок 2019 року, що став першим прямим зображенням околиць чорної діри, набув додаткової незалежної опори; з іншого — продемонстровано сам підхід, у якому генеративні моделі з дифузією та калібрувально стійкі параметри стають робочим інструментом радіоастрономії високої роздільної здатності. Обмеженням залишається неможливість за поточними даними оцінити спін об'єкта, що вказує на потребу подальших спостережень і розвитку методів реконструкції.