У кулуарах Молитовного сніданку 2026 року американський дипломат і венчурний інвестор Грегорі Слейтон у бліц-інтерв'ю РБК-Україна прокоментував ключові питання, які турбують Київ: стійкість військової підтримки Вашингтона, транзакційний підхід Білого дому до постачання зброї та парадоксальну м'якість Дональда Трампа у відношенні Володимира Путіна. Слейтон, який у минулому очолював дипломатичну місію США на Бермудах за призначенням Джорджа Буша-молодшого і став єдиним республіканським дипломатом, повноваження якого двічі продовжувала демократична адміністрація Барака Обами, бачить американську політику одразу через дві оптики — дипломатичну та бізнесову. Його бекграунд венчурного інвестора з Каліфорнійської долини, за його власними словами, дозволяє розуміти логіку Трампа, який оперує категоріями прагматизму, угод та ризиків.

Сімейні корені та особиста ставка

Відповідаючи на питання про те, що для нього особисто означає посилення російських атак по українських містах — у липні 2026 року зафіксовано найбільшу кількість жертв серед цивільного населення за весь період конфлікту, — Слейтон розкриває особистий зв'язок з Україною: його дружина — донька українця. «Тож, так би мовити, моя родина — українська», — каже він. Дипломат підкреслює, що американський народ не залишить Україну, і формулює це категорично: «Цього не станеться». При цьому він визнає, що жахливі атаки з боку Росії тривають, і висловлює радість від того, що українці дають відсіч, боронять свободу, незалежність і своє майбутнє.

Транзакційна політика не працює

Переходячи до обговорення підходу «ти мені — я тобі» адміністрації Трампа до військової допомоги, Слейтон, який називає себе консервативним республіканцем, прямо заявляє: транзакційна політика просто не працює. За його словами, американське суспільство загалом не поділяє цей підхід. «Американський президент не повинен керуватися транзакційним підходом. Він має працювати в інтересах усіх американців і всіх чесних людей у цьому світі», — акцентує він. Єдиний виняток, який Слейтон допускає з долею іронії, — невелика частина населення, що вважає Трампа «другим прихідом Ісуса Христа», — але навіть для них, на його думку, транзакційність не є політичною доктриною.

Дефіцит «Патріотів» і ціна поганого планування

Одним із найгостріших питань для Києва залишається доступ до зенітно-ракетних комплексів «Патріот». Трамп раніше оголосив про надання Україні ліцензії на їх виробництво, а потім відкликав це заяву. Слейтон пояснює ситуацію тим, що Трамп, стикнувшись з Іраном, розраховував на швидку перемогу, яка не сталася, і в результаті запаси ракет «Патріот» виснажилися. «Ми ніколи не повинні були опинитися в такій ситуації, але опинилися», — визнає дипломат і вибачається партнерам в Україні, Ізраїлі та інших країнах, для яких ці системи мають вирішальне значення. За його оцінкою, корінь проблеми — у відсутності належного планування з боку Білого дому.

Протирічливі дані

У інтерв'ю Слейтон вказує на низку внутрішніх протиріч у поведінці адміністрації Трампа, які залишаються без переконливого пояснення ні з боку Білого дому, ні з боку самого президента. З одного боку, Трамп демонструє жорсткість у відношенні до традиційних союзників — зокрема, до Канади, з якою США співпрацюють протягом десятиліть. З іншого боку, у відношенні Володимира Путіна він, за спостереженням Слейтона, «завжди лагідний і привітний». Дипломат прямо каже: «Чому так? Про це ходить чимало чуток. Я не знаю, але вважаю, що це вкрай непродуктивно». Таким чином, публічна риторика Трампа про «жорсткість» у відношенні до Росії та його фактична поведінка в переговорах із Кремлем утворюють розрив, який, за оцінкою Слейтона, підриває довіру союзників і не приносить Вашингтону стратегічних дивідендів. Подібна неузгодженість простежується і в питанні «Патріотів»: спочатку анонс ліцензії на виробництво в Україні, потім її відкликання — без публічного пояснення причин.

Україна починає перемогувати — і це змінить розрахунки

Завершуючи розмову про те, що могло б змусити Трампа посилити тиск на Росію, Слейтон робить ставку на військову динаміку. За його оцінкою, Україна вже починає перемогувати: «Я думаю, він нарешті починає розуміти, що Україна справді починає перемогувати». При цьому він чесно зазначає, що перемога не є повною, оскільки Росія має значно більшу армію і є більшою країною. Але, за словами Слейтона, українські Збройні сили показали «неймовірні результати», і саме ця тенденція, як він сподівається, переломить розрахунки в Білому домі і змусить Вашингтон переглянути свою позицію щодо санкцій і тиску на Кремль.