Про те, як господарські спори можуть перетворюватися на кримінальні провадження, цивільні поручителі – опинятися серед підозрюваних, а правоохоронні механізми – ставати інструментом тиску на бізнес, а також про ризики такого підходу для українських підприємців – у докладній аналітичній статті адвоката, юриста ЄСПЛ (2015-2019) Маркіяна Бема. Справи на кшталт справи Андрія Гордійчука ставлять під загрозу сам інститут особистої поруки в Україні: якщо поручитель може опинитися у кримінальному провадженні не через власні дії за договором, а через сам факт довіри до позичальника, цей правовий механізм втрачає передбачуваність і безпеку для бізнесу. І тут одразу виникає дивне питання: як так виходить, що банкіри, які видавали кредит, залишаються невстановленими, позичальники – так само невстановленими, а відповідальним за заволодіння коштами раптом визнають саме поручителя за договорами?
Хронологія подій та ключові дати розслідування
Є справи, де ключовим доказом є не документ і не свідчення, а час. Скільки його минуло, що відбувалося в паузах і чому саме зараз, а не раніше чи пізніше, з'явилася підозра. Справа Андрія Гордійчука – саме такий випадок, і експерти пропонують розібрати її через цю оптику. Одразу зазначимо: автори аналізу не стверджують нічого про мотиви конкретних посадовців і не звинувачують жодну інституцію, але хронологія подій викликає безліч запитань. Професійна оцінка показує, що ця справа не мала судової перспективи з першого дня. Саме тому вона роками не розслідувалася по суті, а там, де рух усе ж відбувався, – закривалася.
Показовий факт: з моменту реєстрації кримінального провадження до вручення підозри минуло сім років: справа, яка сім років пролежала практично без руху, раптово ожила у 2026 році. У 2016-2018 роках було укладено три кредитні договори з державним "Укргазбанком" на 184,2 млн грн. Борг повернено не повністю, і київська поліція починає розслідування. У липні 2019 року справа закривається у зв'язку з відсутністю складу злочину. Далі, через понад чотири роки, у червні 2023 року, провадження оживає і його матеріали передають до Дніпропетровської області. Паралельно зазначеним подіям у 2019 році у ТОВ "ЛА ТЕРРА" виникає борг за поставку насіння ріпаку. Замість господарського суду фермер звертається до поліції Дніпропетровської області, яка одразу відкриває провадження.
Суперечливі дані
У цій справі існує низка суттєвих суперечностей між матеріалами слідства та логікою господарських відносин. Зокрема, матеріали дніпровського етапу об'єднаного провадження свідчать про відсутність будь-яких суттєвих змін – по суті, це та сама справа, яка просто змінила прописку та отримала новий поштовх після публічних заяв. Новий виток уваги до справи – вже публічний, гучний – з'явився приблизно в той самий час, коли про цей кейс у своїх соціальних мережах згадав новий очільник Офісу генерального прокурора Руслан Кравченко. Сам пост був приурочений до вручення підозри клієнту – Андрію Гордійчуку. Виникає закономірне питання про те, чому справу передали саме до Дніпропетровської області, а не залишили в Києві чи (враховуючи те, що справа стосується заволодіння коштами державного банку) не передали одразу до НАБУ.
Епізоди звинувачення та ризики для українського бізнесу
Другий великий епізод стосується трьох кредитних договорів на 184,2 млн грн. Слідство вважає, що близько 140 млн не повернуто, і називає Андрія Гордійчука організатором схеми заволодіння вказаними коштами. При цьому жодного договору він не підписував, до двох із трьох компаній-позичальників стосунку взагалі не мав, а в третій компанії-позичальнику володів часткою у розмірі 25%, що не давало права одноосібно розпоряджатися коштами. Найбільший кредит у розмірі 79,2 млн грн у повному обсязі перерахували напряму продавцю техніки. Що стосується епізоду з насінням ріпаку, компанія ТОВ "ЛА ТЕРРА" придбала його у фермерського господарства імені Т.Г. Шевченка у 2019 році, частину сплатила, а за рештою утворився борг у 11 млн грн. Підприємство не ліквідоване і працює досі. Проте замість цивілізованого позову до господарського суду було відкрито кримінальне провадження, за яким підозру через сім років отримала людина, яка не була ні засновником, ні власником компанії.
