Виконавчий директор Української ради збройовників Ігор Федирко в інтерв’ю РБК-Україна розкрив масштаб кадрової кризи в оборонній сфері: центри компетентності Міністерства оборони, на які покладено розробку тактико-технічних характеристик (ТТХ) для державних тендерів, укомплектовані приблизно на десяту частину від штатного розпису. На його думку, штат передбачає близько сотні співробітників, тоді як фактично там працює лише близько десятка осіб. Це означає, що ключовий механізм, який має забезпечувати армію якісними та своєчасними закупівлями, практично не функціонує.

Десята частина штату: де шукати спеціалістів

Федирко підкреслив, що проблема має не кількісний, а якісний характер: оборонці потрібні не бюрократи, а інженери та спеціалісти, здатні агрегувати технічну інформацію та готувати якісні звіти для тендерів. Він відзначив, що за роки війни армія — часто за власною ініціативою самих бійців — забрала значну кількість талановитих інженерів, які зараз перебувають на позиціях. При цьому, за словами співрозмовника, в Україні досі відсутнє повне описання фактичного «паспорта» армії, тобто достовірних даних про те, які саме спеціалісти та в якій кількості зараз служать у військах.

«Паспорт» армії та ідея з СОЧ: пошук кадрів

Федирко переконаний, що серед військовослужбовців є значна кількість якісних інженерів та IT-спеціалістів, і якщо вдасться врегулювати питання самовільного залишення частини (СОЧ), частина з них охоче перейде працювати з технологіями в Міністерство оборони. В галузі, на його думку, лунає ідея зібрати групу з приблизно десяти тисяч осіб, що перебувають у СОЧ, і направити їх працювати в оборонно-промисловий комплекс; є компанії, готові це реалізувати. Однак Федирко застерігає, що тут необхідний баланс, а залучити спеціалістів безпосередньо з діючої армії надзвичайно складно.

Протирічні дані

Версії про стан оборонних закупівель у галузі розходяться. З одного боку, за даними джерел РБК-України в галузі, затримка з розробкою ТТХ через некомплектність центрів компетентності може залишити армію без озброєнь вже через кілька місяців, що свідчить про зрив тендерної реформи. З іншого боку, держава одночасно нарощує окремі напрямки закупівель: за перше півріччя 2026 року обсяги в цих сегментах, за наявними відомостями, зросли вдвічі порівняно з попереднім роком. Таким чином, картина виходить протирічною: на тлі заяв про надвигуючий дефіцит озброєнь фіксується зростання витрат за низкою позицій, що вказує на нерівномірність та фрагментарність закупівельного процесу.

Ризики для фронту та очікування від нового керівництва

Федирко відзначив, що з приходом нового головнокомандувача відчувається покращення роботи Міністерства оборони, і висловив надію, що центри компетентності зрештою будуть запущені та укомплектовані. Кадрова проблема безпосередньо пов'язана зі зривом тендерної реформи: саме нездатність своєчасно розробити ТТХ створює ризик, що через кілька місяців фронт стикнеться з нестачею озброєнь. Експертна оцінка зводиться до того, що без термінового залучення інженерів та наведення порядку в кадровому обліку армії оборонно-промисловий комплекс не зможе забезпечити стійкі постачання, попри зростання окремих закупівельних напрямків.