Організаційна підготовка до масштабного тристороннього саміту за участю президента США Дональда Трампа, голови КНР Сі Цзіньпіна та президента Росії Володимира Путіна вже перейшла в практичну площину. Як заявив помічник російського лідера Юрій Ушаков, у Москві, Вашингтоні та Пекіні зафіксовано принципову готовність до проведення такої зустрічі на найвищому рівні в рамках майбутніх міжнародних заходів.

Дипломатичні контакти та графік самітів

За словами представника Кремля, можливість особистих контактів лідерів трьох світових держав тісно прив'язана до графіка ключових міжнародних подій другої половини року. Зокрема, розглядається перспектива проведення переговорів на полях саміту Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, який заплановано на 18-19 листопада в китайському місті Шэньчжень. При цьому остаточне рішення щодо подальших кроків залежатиме від результативності листопадових дискусій.

Крім того, у Кремлі підтвердили отримання офіційного запрошення на грудневий саміт G20, який має відбутися в американському Маямі. Юрій Ушаков зазначив, що рішення про поїздку Володимира Путіна на цю зустріч напряму залежатиме від підсумків листопадового саміту АТЕС, підкресливши послідовність у формуванні робочого графіка керівництва країни.

Позиція Москви щодо питання врегулювання

Коментуючи перспективи майбутніх переговорів на найвищому рівні, у Кремлі раніше підкреслювали обмеженість очікувань від першої тристоронньої зустрічі. За оцінками російської сторони, саміт у Шеньчжені сам по собі не зможе забезпечити повне врегулювання всього комплексу питань, пов'язаних із конфліктом в Україні, проте слугуватиме важливим майданчиком для звірки позицій провідних гравців.

Значення можливих переговорів

Початок підготовки до саміту трьох лідерів знаменує собою новий етап у системі глобальних дипломатичних взаємодій між найбільшими економічними та політичними центрами сили. Можлива зустріч у форматі Путін — Трамп — Сі Цзіньпін здатна визначити контури майбутньої архітектури міжнародної безпеки та торгово-економічних відносин, враховуючи вагу кожної з держав у вирішенні ключових регіональних і глобальних криз.