Попри триваючі російські удари по складах та продовольчій логістиці, система забезпечення України базовими продуктами продовжує працювати. Про це заявив міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький під час щотижневого спілкування з представниками ЗМІ, на що зі ссылкой на відомство звернула увагу РБК‑Україна. За його словами, торговельні мережі та постачальники перебудовують роботу під нові умови: переміщують запаси, змінюють маршрути доставки та шукають альтернативні формати зберігання. Візуальний маркер цієї перебудови вже видно в магазинах: на полицях мереж, наприклад «НОВУС», з'являються зелені таблички з написом «Цей товар знищила Росія — нова партія вже прямує до нас», чесно фіксуючи тимчасовий розрив у постачанні конкретного товару.

Удари по логістиці: масштаб втрат

Російські атаки на складські та логістичні об'єкти суттєво ускладнили роботу продовольчого сектору. За даними, які наводить РБК‑Україна в заголовку матеріалу, значна частина сучасних потужностей для зберігання продукції вже знищена, а в окремих місцях втрати сягають 90%. Це означає, що саме розподільчі та складські вузли — а не виробництво — стали головним вразливим ланцюгом у ланцюзі «завод — полиця».

Адаптація ритейлу: як система перебудовується

Водночас, за оцінкою міністра, підстав говорити про системний дефіцит базових продуктів поки немає. Висоцький наголошує: «Це складніше, довше й дорожче, але система адаптується. Загрози системного фізичного дефіциту базових продуктів сьогодні немає». Нова логістика продовольчого сектору, по суті, формується в реальному часі через постійні ризики атак: запаси перерозподіляються між регіонами, маршрути обходять пошкоджені вузли, а зберігання переводиться в інші формати. В окремих магазинах це може проявлятися як тимчасова зміна асортименту або доступності конкретних позицій, але не як загальний голод по базових товарах.

Компенсація втрат: суперечка про розподіл ризиків

Окремим і поки нерозв'язаним питанням залишається компенсація продукції, знищеної внаслідок ударів. Міністр пояснив, що постачання та реалізація товарів — це господарські та договірні стосунки між виробниками, дистриб'юторами та торговельними мережами, тому ризики та втрати мають розподілятися між усіма учасниками ланцюга. «Справедливим підходом було б паритетне розподілення ризиків між усіма сторонами. Це не обов'язково 50 на 50», — зазначив Висоцький. Він додав, що для різних категорій товарів відрізняються маржинальність, умови співпраці та економічний результат, тому механізм розподілу збитків слід визначати окремо для кожної категорії з урахуванням того, як між сторонами ділиться прибуток. Такий самий підхід, на його думку, має застосовуватися й до додаткових витрат на перебудову логістики.

Суперечливі дані

Тут є два помітні напруження, які важливо відобразити чесно. Перше — розрив між масштабом заявлених втрат і висновком про відсутність дефіциту: якщо в окремих місцях знищено до 90% складських потужностей, то твердження про «немає системного дефіциту» спирається на здатність ритейлу швидко перебудовувати логістику, а не на збереження інфраструктури. Тобто стійкість забезпечується не запасом потужностей, а гнучкістю маршрутів, що робить систему дорожчою та крихкою в довгостроковій перспективі. Друге — питання компенсації: держава працює над системними механізмами страхування воєнних ризиків, але до їх повноцінного запуску правила розподілу втрат і додаткових витрат між виробниками, постачальниками та мережами залишаються предметом домовленостей, а не готового нормативного рішення. Таким чином, «немає дефіциту» та «втрати має хтось компенсувати» — це дві сторони однієї проблеми, і друга поки не закрита.

Що це означає для покупця

Для кінцевого споживача ключовий висновок полягає в тому, що базові продукти загалом залишаються доступними, але в конкретних магазинах можливі тимчасові затримки постачання та звуження асортименту окремих позицій через удари по розподільчих центрах. Ритейлеры та постачальники несуть додаткові витрати на перебудову логістики, а питання про те, хто і в якій пропорції відшкодуватиме знищену продукцію, вирішуватиметься на рівні договірних стосунків між учасниками ланцюга до моменту запуску державних механізмів страхування воєнних ризиків.