В Україні періодично виникає дискусія про те, якою має бути «правильна» кольоропередача на державному прапорі. Прихильники версії про «перевернутий прапор» стверджують, що жовта смуга має розташовуватися зверху, а синя — знизу. Однак, за словами експерта з геральдики та вексилології, генерального директора Музею історії України у Другій світовій війні Юрія Савчука, історичні документи та щоденна практика використання української символіки свідчать про протилежне. Про це він розповів в інтерв’ю РБК-Україна.

Звідки взялася теорія «перевернутого прапора»

За словами Савчука, ідея про жовто-синю кольорову послідовність частково бере початок в академічному підході до геральдики. Традиційно вважається, що колір герба має розташовуватися в верхній частині прапора. В українській традиції таким кольором є золотий: золотий трьохзубець, золотий козак з мушкетом, золотий лев на синьому тлі. «Виходячи з цього підходу, наш прапор має бути жовто-синім або жовто-блакитним», — пояснив експерт. Саме цей академічний підхід, за його словами, і породив ідею про те, що жовта смуга має бути зверху.

Історична практика проти теорії

Водночас Савчук наголошує, що «теорія сіра, а дерево життя зелене», і саме практика є критерієм істини, цитуючи літературного героя Гете Фауста. В Придніпровській Україні, а потім у нормативно-правових актах періоду Української Народної Республіки та Української Держави при Павлі Скоропадському, за його словами, законодавчі норми та щоденне використання підтверджували саме поєднання синього та жовтого кольорів у тому порядку, який закріплений сьогодні.

Суперечливі дані

Окремі суперечки виникають через фотографії часів УНР, на яких нібито видно жовту смугу зверху, а синю — знизу. Частина таких випадків, за оцінкою експерта, можна пояснити особливостями фотохімії того часу: на чорно-білих знімках синій колір міг відображатися як світлий, а жовтий — як темний, що створювало ілюзію «перевернутого» прапора. При цьому Савчук визнає, що існували й поодинокі випадки, коли жовтий колір дійсно розташовувався зверху. Таким чином, академічна геральдична теорія, історична практика та суперечливі архівні фотографії дають три різні оптики на одне й те саме питання, і саме їх наложения породжують публічні розбіжності.

Діаспора та роль спецслужб

У 1920–1950-х роках в українській еміграції, зокрема в діаспорі в США, дискусія про послідовність кольорів прапора була особливо гострою. Експерт зазначає, що її підгодовували спецслужби Радянського Союзу: «Тоді намагалися розколати українців за різними ознаками — релігійними на греко-католиків і православних, регіональними — на «західників» і «східників». Тому з питанням прапора треба бути дуже обережними». Суперечка про кольори, за його словами, стала ще одним способом поділити українську діаспору, яка виступала за незалежність України.

Інформаційно-психологічний вплив

Савчук також вважає, що до початку російської агресії у 2014 році питання послідовності кольорів використовувалося в інформаційно-психологічному впливі, спрямованому на ослаблення української держави. Поширювалася теза про нібито «фейкову країну»: якщо, за цією логікою, самі українці не можуть визначити, яким має бути їхній прапор, то, мовляв, не можна говорити про повноцінну державу. При цьому, за словами експерта, численні дослідження з різних регіонів України та наукові праці дають достатньо відповідей щодо історії національної символіки. «Сьогодні ми абсолютно єдині щодо кольорової гамми, значення та історичних коренів нашої національної символіки, якою пишаємось і за яку наші захисники та захисниці віддають найдорожче — життя», — підкреслив він.