Українська металургійна промисловість опинилася під подвійним тиском: з одного боку — регулярні ракетні та дронівні удари по ключових комбінатах, з іншого — посилення умов доступу до європейського ринку, на який у останні роки припадало близько 80% експорту металопродукції. За даними «Укрметалургпрому» (УМП), за сім місяців 2026 року виробництво сталі в країні скоротилося на 5,6%, експорт металопродукції — на 11,5%, а валютна виручка від нього впала на 7,8%, становивши 1,67 млрд доларів. Ці цифри, наведені РБК-Україна з посиланням на публікацію LIGA.net, відображають наростаючий системний кризис галузі, який, за оцінками самих металургів, може в довгостроковій перспективі обернутися втратою понад 6% ВВП України з урахуванням мультиплікативного ефекту для суміжних галузей.

Серпневі удари та вартість відновлення

Ключовою подією літа 2026 року стали серпневі атаки на два найбільші підприємства галузі — «Запоріжсталь» та «АрселорМіттал Кривий Ріг». За оцінками, відновлення пошкодженого обладнання та інфраструктури може потребувати десятків і сотень мільйонів доларів. Однак, як підкреслюють у галузі, без поступок з боку Європейського Союзу в частині торговельних умов відновлення виробництва на цих комбінатах буде економічно невигідним: навіть при повному відновленні потужності не зможуть бути завантажені через обмежений доступ до ринку збуту. Прогноз GMK Center, зроблений ще до серпневих ударів, передбачав скорочення виробництва сталі у 2026 році до 6,5 млн тонн; фактичні підсумки року, з урахуванням пошкоджень, можуть виявитися значно нижчими.

CBAM і нові квоти: «подвійний зажим» для виробників

З початку 2026 року на українську продукцію почав діяти механізм вуглецевого пограничного регулювання (CBAM). Для галузі, де близько 90% сталі виробляється доменним способом, це означає значне додаткове навантаження. У «Метінвесті» оцінюють потенційні платежі за CBAM у 50–100 євро за тонну сталі, що, за словами компанії, робить частину української продукції неконкурентоспроможною на європейському ринку. Другим обмеженням стали нові імпортні квоти ЄС, що вступили в силу 1 липня 2026 року: доступний для українських виробників обсяг виявився приблизно на 60% нижчим за фактичний експорт сталі в Європу у 2025 році. Після введення квот виробництво сталі в Україні скоротилося більш ніж на 21%, а металопрокату — приблизно на 30%. У «Метінвесті» констатують, що українські виробники опинилися «між двома обмеженнями»: квоти скорочують можливості експорту готової сталевної продукції, а CBAM погіршує конкурентоспроможність альтернативної продукції, зокрема чавуну.

Декарбонізація без фінансування

Окремим стратегічним викликом залишається необхідність декарбонізації. За оцінкою «Метінвесту», для переходу української металургії на низьковуглецеве виробництво необхідно близько 12 млрд євро інвестицій протягом 20–25 років. Йдеться про масштабну трансформацію — від доменних печей до електродугового виробництва, що дозволить знизити середні викиди CO₂ приблизно з 2,4 тонни до 0,6 тонни на тонну сталі. Однак реалізувати такі інвестиції в умовах війни без страхування воєнних ризиків і довгострокового фінансування надзвичайно складно. Президент УМП Каленков раніше оцінював, що лише екологічний податок CBAM коштуватиме Україні 3% ВВП до 2030 року, а сукупний ефект усіх обмежень з урахуванням мультиплікативного впливу на постачальників і суміжні галузі може перевищити 6% ВВП.

Вікно переговорів і можливі рішення

У галузі вважають, що осінь 2026 року має бути використана для нового раунду переговорів із ЄС: чинний режим квот діє до 1 січня 2027 року, і умови доступу української сталі до європейського ринку ще можна переглянути. Серед можливих рішень — збільшення квот, щонайменше, до фактичних обсягів експорту попередніх років, а також застосування до України спеціального режиму в рамках CBAM. Існує і компромісний механізм: дозволити українським підприємствам у період війни та протягом семи років після її завершення спрямовувати кошти, сплачені в рамках CBAM, на придбання європейського обладнання та технологій для декарбонізації власного виробництва. Федерація металургів України раніше закликала уряд терміново вжити заходів щодо збереження галузі, попереджаючи про ризик зупинки підприємств, масових втрат робочих місць, скорочення податкових надходжень та ослаблення обороноздатності країни.

Суперечливі дані

Під час аналізу доступних оцінок виявляються розбіжності в масштабах і часових рамках наведених цифр. По-перше, прогноз GMK Center про скорочення виробництва сталі до 6,5 млн тонн у 2026 році був сформований до серпневих ударів по «Запоріжсталі» та «АрселорМіттал Кривий Ріг», тому фактичні підсумки року можуть бути значно гіршими. По-друге, показник зниження виробництва сталі на 5,6% за сім місяців 2026 року (рік до року) та понад 21%-не скорочення після введення квот 1 липня стосуються різних періодів і методологій вимірювання: перший відображає середнє значення за півріччя, другий — динаміку безпосередньо після зміни торговельних умов. По-третє, оцінка втрат у 6% ВВП, озвучена президентом УМП Каленковим, є проєкцією при збереженні чинних обмежень і не підтверджена незалежним макроекономічним моделюванням; при цьому окрема оцінка CBAM у 3% ВВП до 2030 року (також Каленкова) стосується вужчого сегменту та більш віддаленого терміну. Нарешті, втрати «Метінвесту» від нових квот — близько 1 млрд доларів експортної виручки та понад 17 млрд гривень бюджетних надходжень — є оцінкою конкретного холдингу і не обов'язково екстраполюються на всю галузь у тому ж співвідношенні.