Український гірничо-металургічний комплекс у літку 2026 року опинився під одночасним тиском кількох факторів: російських ударів по великих підприємствах, закриття портів Великого Одеського портового кластера, нових експортних квот ЄС, впровадження екозбору CBAM, високих цін на електроенергію та 30-відсоткового підвищення вантажних тарифів «Укрзалізниці». За оцінкою галузі, мова вже не йде про відновлення, а про ризик втрати цілого сектору, тому рішення потрібні на рівні держави. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на публікацію Delo.ua.

Багаторазовий удар: від російських атак до квот ЄС

За оцінкою GMK Center, нові квоти ЄС скоротили можливості українського експорту приблизно на 60%. Це може призвести до падіння виробництва плоского прокату на 35–40%, а довгого — приблизно на 25%. Через обмеження галузь уже втратила близько 1,5 млн тонн потенційного експорту. Додатковим бар'єром стало впровадження екозбору CBAM: в українських підприємств в умовах війни обмежені можливості інвестувати в декарбонізацію, необхідну для його дотримання.

Цифри липня: виробництво падає швидше, ніж здається

У липні 2026 року виплавка чавуну в Україні впала на 37,6% у річному вираженні — до 432,2 тис. тонн. Виробництво сталі скоротилося на 21,3% — до 457 тис. тонн, а прокату — на 30,7%, до 382,7 тис. тонн. При цьому, як підкреслюють автори матеріалу, ці показники ще не в повній мірі враховують наслідки закриття портів Великого Одеського кластера в серпні та російських ударів по великих підприємствах, зокрема «Запоріжсталі» та «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Логістичний колапс: порти, Гданськ і подвоєння тарифів

Найбільшим логістичним ударом стало закриття портів Великого Одеського кластера. За оцінкою головного аналітика GMK Center Андрія Тарасенка, доставка окатків через Гданськ коштує близько 50–60 доларів за тонну; за світовою ціною руди близько 93–97 доларів така логістика робить значну частину експорту економічно невигідною. Дунайські порти та західні переходи не можуть повністю замінити морські маршрути — за оцінкою президента «Укрметалургпрому» Олександра Каленкова, вони здатні прийняти максимум 20–25% необхідних обсягів. Ситуацію ускладнюють високі ціни на електроенергію (в окремі періоди близько 300 євро за МВт·год проти 50–60 євро у європейських конкурентів) та серпневе підвищення вантажних тарифів «Укрзалізниці» на 30%, через що внутрішня логістика для частини підприємств фактично подорожчала вдвічі.

Суперечливі дані

У публічному просторі циркулюють різні оцінки масштабу загрози. Олександр Каленков допускає, що за підсумками 2026 року падіння виробництва в галузі може становити не менше 50%. Водночас низка українських ЗМІ (зокрема Obozrevatel та TSN) у заголовках говорять про загрозу для 72% виробництва сталі. Ці цифри відображають різні методології: перша — прогноз річної динаміки випуску за оцінкою галузевої асоціації, друга — оцінка частки виробничих потужностей, що опинилися під безпосереднім ризиком зупинки. Жодна з версій не спростовує іншу, однак для прийняття рішень важливо, що обидві вказують на системний, а не точковий характер кризи.

Що галузь вимагає від держави

Першочерговим заходом галузь називає відновлення безпечної роботи морських портів. Другий напрямок — переговори з ЄС щодо збільшення квот до рівня фактичного експорту 2024–2025 років, а також тимчасове послаблення дії CBAM і торговельних обмежень. Третій — зменшення логістичного та енергетичного навантаження: перегляд 30-відсоткового підвищення тарифів «Укрзалізниці», підтримка залізниці та енергетики за рахунок коштів партнерів і відновлення «ланцюгів солідарності» для транзиту українських вантажів у порти ЄС. Крім того, галузь потребує страхування воєнних ризиків та зовнішнього фінансування. Внутрішній ринок не здатен компенсувати втрату експорту: близько трьох четвертих металургії орієнтовані на зовнішні ринки, а за сім місяців імпорт металопрокату зріс на 23,2%, і його частка на внутрішньому ринку досягла 46,1%.

Ціна питання: до 10 млрд євро

За оцінкою авторів матеріалу, для збереження підприємств і трудових колективів може знадобитися від кількох до 10 млрд євро додаткової підтримки. Це дозволило б металургії працювати ще 1,5–2 роки й уникнути масових зупинок. Раніше Федерація металургів України вже закликала уряд терміново вжити заходів щодо збереження галузі, попереджаючи про ризик зупинки підприємств, втрату робочих місць, податкових надходжень та ослаблення обороноздатності країни.