Українські університети готуються до нового навчального року в умовах, коли повністю відмовитися від дистанційного навчання не готові навіть ті заклади, які повертають студентів в аудиторії. За даними огляду РБК-Україна, що охопив університети Києва, Львова, Одеси та Дніпра, у 2026/2027 навчальному році домінують два сценарії: переважно очний формат та змішана (гібридна) модель. При цьому остаточний режим занять у більшості закладів прямо прив'язаний до ситуації безпеки і може оперативно коригуватися протягом семестру.
Регіональна специфіка: де очно, де гібрид
Картина суттєво відрізняється за містами. У Києві та Дніпрі переважають змішані моделі навчання, тоді як більшість опитаних університетів Львова та Одеси орієнтуються на очний формат. Так, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова планує проводити навчальний процес очно, підкреслюючи, що сертифіковані укриття в корпусах функціонують з початку 2022/2023 навчального року та використовуються під час повітряних тривог, що дозволяє будувати освітній процес з урахуванням безпеки. Інші одеські та львівські виші також заявляють переважно очний формат, залишаючи за собою право застосовувати дистанційні технології за необхідності.
Що переходить в онлайн, а що залишається в аудиторії
Найбільш стійка закономірність року — розподіл за типом занять: лекції найчастіше залишаються дистанційними, тоді як практичні, лабораторні та семінарські заняття проводяться очно. Саме на такий формат насамперед змушені йти медичні та технічні університети, де практика не піддається повноцінній цифровізації. У низці закладів бакалаврат переводять на денну (очну) форму, а магістратурі пропонують змішаний денно-дистанційний або повністю онлайн-режим. Для студентів заочної форми змішаний формат із використанням дистанційних технологій за індивідуальним навчальним планом стає основним.
Як готуються конкретні університети
У Київському національному університеті базовим форматом для студентів денної форми залишається очне навчання, при цьому окремі лекції, семінари та консультації можуть проводитися з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, а за необхідності розклад оперативно коригується. Київський національний університет будівництва і архітектури передбачає кілька форм здобуття освіти — денну, заочну, вечірню, дистанційну та дуальну: денна охопить близько 84% студентів, гібридний формат передбачено насамперед для старших курсів, магістрів, аспірантів та іноземних студентів, а дистанційна форма доступна лише для десяти освітніх програм (економіка, менеджмент, маркетинг, інформаційні технології тощо). Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана планує змішаний формат: лекції онлайн, практичні заняття в аудиторії для бакалаврату, магістратура — у режимі онлайн. У КПІ, де на бакалаврській програмі навчається понад 15 тис. осіб, керівництво з міркувань безпеки вважає ризикованим виводити всіх на офлайн одночасно: навчальний рік проходитиме аудиторно, але лекції пройдуть онлайн, а практичні заняття — очно.
Безпека та гнучкість: опції для військових та студентів за кордоном
Ключовим фактором планування залишається безпека. Виші підкреслюють, що формати переглядаються залежно від обстановки та рекомендацій уповноважених державних органів, а у разі зміни ситуації розклад навчання адаптується оперативно. Окремі заклади зберігають онлайн-опцію для студентів, які проходять службу в Збройних Силах України, а також для тих, хто вимушено перебуває за кордоном. Наявність сертифікованих укриттів у корпусах, як у випадку з ОНУ ім. Мечникова, дозволяє поєднувати очні заняття з діями щодо захисту під час повітряних тривог.
Суперечливі дані
У заявах вишів та в самому огляді є невідповідності у формулюваннях. Так, один із університетів заявляє, що навчальний рік «проходитиме офлайн, тобто аудиторно», але при цьому уточнює, що «лекції проходитимуть онлайн, а практичні заняття — очно» — формально це суперечність між терміном «офлайн» та збереженням дистанційних лекцій. Крім того, в огляді зустрічається згадка про плани на 2025/26 навчальний рік (змішаний формат для бакалаврату, онлайн для магістратури) у контексті опису підготовки до 2026/2027 року, що створює плутанину в хронології. Нарешті, частина фрагментів огляду (наприклад, твердження про «офлайн-формат із використанням технологій дистанційного навчання для лекцій» та про «змішаний формат з урахуванням ситуації безпеки») не завжди однозначно прив'язана до конкретного названого вишу, тому точну атрибуцію кожного режиму до окремого університету за одним джерелом підтвердити повністю не вдається.
