За даними спецпроєкту РБК-Україна «Власна зброя — щит незалежності. Як Україна перебудувала оборонну промисловість», до кінця 2025 року виробничі можливості української оборонно-промислової галузі досягли приблизно 35 млрд доларів на рік. Однак доступне державне фінансування покривало не більше третини цього потенціалу, що створює структурний розрив між тим, що заводи здатні випускати, і тим, що вони реально отримують у вигляді замовлень. До кінця 2026 року, за оцінками аналітиків, виробничі потужності українського ОПК можуть зрости до 60 млрд доларів на рік, причому понад 35 млрд із цієї суми може припадати на виробництво далекобійної зброї.
Дрони: вісім мільйонів на рік без гарантованого попиту
Найгостріший розрив між виробничими можливостями та державними замовленнями спостерігається в сегменті безпілотних систем. Українські підприємства здатні випускати до 8 млн дронів щорічно, однак не мають замовлень на весь цей обсяг. Президент Володимир Зеленський оцінював, що за наявності додаткового фінансування виробництво дронів можна було б збільшити ще на 40%, що свідчить про наявність «резервного» виробничого потенціалу, який не використовується через обмеження бюджетного фінансування.
76% зброї — вітчизняного виробництва
При цьому проблема не зводиться до нездатності українських компаній виконувати державні замовлення. За даними на кінець 2025 року, 76% зброї, яку держава централізовано закуповувала, вже вироблялася на українських підприємствах. Це свідчить про те, що оборонна промисловість пройшла етап імпортозаміщення і перейшла до фази, де ключовим обмежуючим фактором стає не технологічна компетенція, а обсяг фінансування та чіткість механізмів держзамовлень.
Ризик деградації компетенцій при недогрузці потужностей
Глава Національної асоціації українських виробників зброї та військової техніки (НАУВЗТ) Сергій Пашинський наголошує, що потужності, створені в умовах війни, потребують стабільного навантаження. «Проблема лише в тому, що потужності підприємств завантажені на невеликий відсоток від можливого, і якщо їх не завантажувати, вони деградуватимуть», — зазначає він. Без достатньої кількості замовлень підприємства ризикують втрачати як виробничі, так і технологічні компетенції, що в перспективі може призвести до незворотньої втрати кадрів та know-how, накопичених за роки військового виробництва.
Що необхідно для розвитку приватного ОПК
За словами Пашинського, для подальшого розвитку приватного оборонно-промислового комплексу необхідні чіткі правила формування державних замовлень, які дозволять підприємствам планувати інвестиції та розширення виробництва на горизонті кількох років. Відсутність довгострокових та передбачуваних контрактів робить неможливим залучення приватного капіталу в галузь, оскільки інвестори не можуть оцінити окупність вкладень. Таким чином, ключовим завданням на 2026–2027 роки стає не нарощування фізичних потужностей, а створення інституційного середовища, в якому виробничий потенціал буде стабільно завантажений державними замовленнями.
