Український оборонно-промисловий комплекс, який після 2022 року пережив безпрецедентну мобілізацію та технологічний стрибок, сьогодні стоїть перед новим викликом — залученням іноземного приватного та державного капіталу. Як з'ясував спецпроєкт РБК-Україна «Власна зброя — щит незалежності. Як Україна пересобрала оборонну промисловість», потенціал для зовнішніх інвестицій об'єктивно існує, однак його реалізація натикається на системні бар'єри, які не вирішуються одним декретом. На тлі зростающего міжнародного співробітництва з компаніями НАТО та розширення схем прямого фінансування від союзників питання інвестиційного клімату в галузі стає одним із ключових для довгострокової обороноздатності країни.

Міжнародна кооперація: від домовленостей до спільних підприємств

Після початку повномасштабної війни українські виробники перейшли від моделі «закритого держсектору» до активної інтеграції в глобальні ланцюги постачання. Українська бронетехніка підписала низку договорів, серед яких — угода про створення спільного підприємства з європейською ракетною корпорацією MBDA. Аналогічні структури формують Ukrspecsystems та інші учасники Національної асоціації оборонної промисловості України (NAUDI). Паралельно українські компанії вже отримують міжнародне фінансування за так званою «датською моделлю» та іншими схемами прямого фінансування, за якими уряди країн-партнерів спрямовують кошти на закупівлю української зброї для Сил оборони. На міжнародних виставках, де українські платформи — від броньованих машин із дистанційно керованими бойовими модулями до безпілотних систем — демонструються в павільйонах NAUDI, цей тренд наочно підтверджується: іноземні делегації цікавляться не лише готовою продукцією, а й можливостями співвиробництва.

Три рівні ризику: погляд ізсередини галузі

«Для інвестора в українську оборонну компанію військовий ризик — лише перший рівень проблеми. Другий — відсутність прогнозованого замовлення після завершення поточного контракту. Третій — заборона або складність експорту, що не дозволяє компенсувати падіння внутрішнього попиту», — формулює головну проблему голова NAUDI Сергій Пашинський. За його словами, саме поєднання цих трьох факторів робить український ОПК менш привабливим для довгострокового капіталу порівняно з європейськими та американськими аналогами. Окремими ризиками, які називають учасники ринку, залишаються можливе непропорційне втручання правоохоронних органів, обмежений доступ до довгострокового кредитування, недостатній захист інтелектуальної власності та відсутність чітких правил локалізації виробництва при роботі з іноземними партнерами.

Що потрібно для прориву: вимоги NAUDI

За оцінкою Національної асоціації оборонної промисловості, для залучення приватного та іноземного капіталу Україні необхідні як мінімум чотири умови: прогнозовані правила державного замовлення, доступ до довгострокового фінансування, захист бізнесу від непропорційного втручання та зрозумілі умови міжнародної кооперації. Без формування такого «регуляторного каркасу» галузь ризикує залишитися в режимі екстенсивного зростання, залежного від екстрених потреб фронту, а не від стійких ринкових механізмів. Раніше повідомлялося, що Міноборони вже ввело пільговий фінансовий лізинг для підприємств ОПК — крок, який учасники ринку оцінюють як позитивний, але недостатній для формування повноцінного інвестиційного середовища.

Суперечливі дані

У оцінках стану галузі та перспектив залучення капіталу позиції експертів та галузевих асоціацій розходяться в акцентах. З одного боку, РБК-Україна та NAUDI підкреслюють, що міжнародна кооперація вже запущена, спільні підприємства створюються, а «датська модель» працює — тобто фундамент для притоку капіталу закладений. З іншого боку, аналітичні публікації (зокрема на pravda.com.ua) характеризують поточний стан ОПК як «режим поточних рішень і дрейфу», вказуючи на відсутність стратегічного планування та системної інвестиційної політики. Різниця в оцінках пояснюється тим, що перші фокусуються на операційних успіхах останніх років, а другі — на структурних дефіцитах, які не видно в короткостроковій перспективі, але визначають стійкість галузі у середньостроковому горизонті. Єдиної узгодженої цифри щодо обсягу залученого іноземного капіталу в ОПК на 2026 рік публічно не озвучується, що саме по собі є індикатором недостатньої прозорості сектору.

Контекст: що видно на виставкових майданчиках

Демонстрація українських броньованих платформ на міжнародних оборонних виставках — з прапорами NAUDI, павільйонами України та рядом зарубіжних партнерів — стала візуальним символом того, що країна перестала бути виключно «замовником» і перетворилася на «виробника» з експортним потенціалом. Однак, як зазначають у галузі, без вирішення регуляторних питань ці вітрини залишаться вітринами: інтерес інвестора конвертується в реальні інвестиції лише тоді, коли зрозумілі правила гри на горизонті п'яти-десяти років, а не одного контрактного циклу.