За даними Центрального банку Росії, на які посилається Bloomberg, у 2026 році в юанях було сплачено лише 22% російського експорту — вдвічі менше, ніж на піку в середині 2024 року. Видання робить висновок, що Москва фактично відмовилася від спроб замінити долар китайською валютою у зовнішній торгівлі. Водночас загальний товарообіг із КНР продовжує зростати, проте валютна структура розрахунків повернулася до довоєнних пропорцій: частка юаня у світових платежах скоротилася до рівня, що передував повномасштабному вторгненню в Україну.

Як юань став основною іноземною валютою

Після початку вторгнення та запровадження західних санкцій частка юаня в російській зовнішній торгівлі швидко зросла майже до половини. Китайська валюта стала найбільш торгівною на російському валютному ринку та випередила долар за обсягом банківських вкладів. До середини 2024 року вартість російського експорту, оплаченого в юанях, перевищувала вартість усіх постачань до Китаю: китайською валютою за російські товари розплачувалися й покупці з інших країн, а не лише китайські контрагенти.

Удар вторинних санкцій

Перелом настав у червні 2024 року, коли США розширили підстави для застосування вторинних санкцій проти банків і компаній, що ведуть справи з Росією. Китайські банки, побоюючись потрапити під обмеження Вашингтона, почали заморожувати платежі, затримувати їх на місяці або повертати відправникам. У результаті в Росії виникла нестача юанів, і ЦБ був змушений закликати банки обмежити видачу кредитів у китайській валюті.

Посередники та зростання витрат

Частина розрахункових каналів і досі працює, проте жоден із них не дає гарантій успішного проходження операцій. Перекази дедалі частіше проводяться не напряму через банки, а через посередників і треті країни, що помітно збільшує вартість розрахунків. За оцінкою логістичної компанії STT Logistics, сукупні витрати на транскордонні платежі з Китаєм з урахуванням комісій і послуг посередників сягають 15–20% від суми угоди.

Перехід на рублі в азіатському напрямку

На тлі обмежень щодо юаня прискорився перехід на національну валюту: за даними Банку Росії, у торгівлі з країнами Азії російські компанії тепер отримують 69% експортного виручки в рублях. Проблеми торкнулися і розрахунків із третіми країнами, які раніше активно використовували юань для оплати російського експорту. Таким чином, спроба дедоларизації через юань вперлася в санкційні ризики, і Москва вимушено перебудувала валютну архітектуру зовнішньої торгівлі в бік рубля та обхідних схем.