Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС), найбільша в Європі, сьогодні є не стільки об'єктом енергетики, скільки потужним військовим форпостом. Згідно з даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, російські окупанти системно використовують територію станції для розміщення військової техніки, складів озброєння та пунктів управління ударними дронами.

Енергоблоки перетворені на казарми та склади

Попри те, що всі шість ядерних реакторів перебувають у стані «холодної зупинки», машинні зали енергоблоків 1, 2, 5 та 6 активно використовуються російською армією. У підвальних приміщеннях та бомбосховищах створено склади боєприпасів. Техніку та патрони ховають під естакадами та технічними переходами, а на дахах реакторних відділень встановлено кулеметні гнізда та ракетні комплекси.

Особливого занепокоєння викликає діяльність на території станції, пов'язана з безпілотною авіацією. Загарбники розгорнули пункти управління ударними безпілотниками типів «Гербера-сікер» та «Герань-сікер». Для керування цими системами залучають працівників російської особливої економічної зони «Алабуга», серед яких, за даними розвідки, є неповнолітні студенти.

Блокування контролю МАГАТЕ та мінування території

Міжнародні експерти не мають вільного доступу до енергоблоків. Росіяни пускають фахівців МАГАТЕ лише за заздалегідь узгодженими планами та маршрутами, що робить неможливою об'єктивну оцінку реальної ситуації на об'єкті. Крім того, окупанти замінували окремі технічні приміщення у прибережній зоні колишнього Каховського водосховища.

Охорону об'єкта забезпечує контингент Росгвардії чисельністю близько 1,5 тисячі осіб, перетворюючи атомну станцію на справжню фортецю.

Критичний стан систем безпеки

Ситуація з електропостачанням та охолодженням на станції залишається критичною. Через російську агресію із 10 ліній зовнішнього живлення, що працювали до окупації, функціонує лише одна. Це призвело до того, що 3 липня 2026 року на станції стався 21-й блекаут з початку повномасштабного вторгнення.

Також порушено режим водопостачання. У липні 2026 року рівень води в охолоджувальному ставку впав до 12,86 метра за мінімально необхідних 15 метрів. З 57 свердловин, необхідних для системи охолодження, потужними насосами обладнано лише 11. Дефіцит води намагаються компенсувати підживленням зі скидного каналу Запорізької ТЕС, що створює ризики для роботи систем охолодження реакторів та сховища відпрацьованого ядерного палива.

Кадровий колапс та примушування персоналу

На станції спостерігається гостра нестача кваліфікованих кадрів. Якщо до війни на об'єкті працювало близько 11 тисяч осіб, то зараз залишилося близько 7,5 тисяч. У цю цифру входять 500 працівників аутсорсингової компанії, яка не має ліцензії на виконання робіт на ядерному об'єкті.

Українських фахівців під загрозою звільнення змушують підписувати контракти з «Росатомом». При цьому персонал, завезений з території Росії, не має необхідної кваліфікації для обслуговування української станції через суттєві технічні відмінності обладнання.

Нещодавно на ЗАЕС було завернено ремонт ключової лінії електропередачі та інших об'єктів інфраструктури, проте відновити роботу поки що не вдається через пошкодження підстанції.