За три роки український оборонно-промисловий комплекс перетворився з нішевого сектору на одного з головних драйверів національної економіки. Якщо ще в 2023 році оборонне виробництво оцінювалося приблизно в $1 млрд на рік, то за даними міністра цифрової трансформації Оксани Ферчук, розгорнута виробнича потужність сектору сьогодні досягає $35 млрд, а прогнозовий потенціал на 2026 рік — $55 млрд. «Індустрія зросла у 55 разів», — підкреслила вона в розмові з РБК-Україна. Ту саму цифру як потенціал на 2026 рік називає й голова наглядової ради збройного кластера Brave1 Олександр Борняков. По суті, йдеться про народження нової галузі, яка вже сьогодні визначає технологічну повестку країни.

Зростання у 55 разів: від $1 млрд до потенціалу $55 млрд

Масштаб трансформації видно в конкретних показниках випуску. Україна виробляє 4–5 млн бойових дронів на рік, а за сегментом FPV-апаратів, за даними Мінцифри, уже вийшла на 10 млн одиниць потужності з планами довести її до 20 млн. При цьому важливо чітко розділяти два поняття: $35 млрд — це фактично розгорнута сьогодні виробнича потужність, а $55 млрд — прогнозовий потенціал за умови залучення інвестицій. Тим часом пропасть між тим, скільки галузь здатна виробити, і тим, скільки готове оплатити держава, залишається величезною: внутрішній оборонний бюджет покриває лише $12–15 млрд, тобто трохи більше третини наявної потужності. В окремих категоріях продукції надлишок невикористаних потужностей досягає 50%. «Виробнича потужність країни — $50–55 млрд, а внутрішній бюджет покриває лише $15 млрд», — констатує Борняков.

Модель «завод за 0 гривень»: як Україна кличе західних виробників

Головна перешкода для масштабування — не ідеї і не попит, а гроші на будівництво нових потужностей. Бюджет кластера Brave1 досягає 7 млрд гривень, тоді як для по-справжньому масштабного виробництва, за оцінкою Борнякова, потрібно близько 100 млрд гривень — розрив майже у 15 разів. Відповіддю стає модель «завод за 0 гривень»: Brave1 повністю або частково компенсує іноземному оборонному виробнику вартість будівництва підприємства в Україні, а витрачені кошти повертаються державі згодом через податки від роботи цього ж заводу. По суті, держава зарахує майбутні податкові платежі в рахунок капітальних витрат інвестора, зробивши запуск виробництва фактично безкоштовним для західної компанії. Саме ця механіка, за задумом ініціаторів, має закрити дефіцит приватного капіталу та прискорити локалізацію.

Конкурентна перевага: швидкість і бойовий досвід

На світовому ринку конкурентна перевага українського ОПК — не в масштабі, де є й більші гравці, а в швидкості та в бойовому досвіді, якого немає ні в кого. «Це не тимчасовий військовий бум. Це народження нової індустрії з конкурентними перевагами, яких немає в жодній іншій країні: бойове тестування технологій, стиснутий цикл розробки (тижні замість років), direct feedback loop між фронтом і виробництвом», — пояснює Оксана Ферчук. Європейські партнери це визнають прямо: голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен, коментуючи запуск EU-Ukraine Drone Deal у липні 2026 року, підкреслила, що в Європи немає того бойового досвіду та експертизи, які здобула Україна. У липні 2026 року Brave1 також уклали стратегічну угоду з європейським аерокосмічним гігантом Airbus про тестування технологій через програму Test in Ukraine, що закріплює інтеграцію українського кластера в європейський оборонний ланцюг.

DefenseTech виходить на світовий ринок: Swarmer, UForce та Airbus

Перевага вже трансформується в продукти з високою доданою вартістю — не просто збірку дронів, а софт і платформи. Приклад — Swarmer, перша українська DefenseTech-компанія, що вийшла на Nasdaq у березні 2026 року. Її платформа дозволяє одному оператору керувати роем із 25 дронів на основі ШІ, навченому на даних понад 100 тисяч бойових місій, і монетизується через ліцензування технології виробникам дронів по всьому світу — з маржею, значно вищою, ніж у простого виробництва «заліза». Подібним шляхом іде й морський сегмент: дрони Magura від UForce — компанії, що об'єднала дев'ять українських оборонних виробників і стала першим оборонним «єдинорогом» країни з оцінкою понад $1 млрд, — постраждали понад 12 російських кораблів у Чорному морі. У протиповітряній обороні українські interceptor-дрони вже збивають до 70% атакуючих російських дронів над Києвом. Виробництво українських дронів, за даними РБК-Україна, уже розгортається в Німеччині та Великій Британії.

Слабкі місця: компонентна база і розрив фінансування

Попри вражаючу динаміку, галузь залишається у підвішеному стані через нормативні обмеження, слабку компонентну базу та ризики безпеки. «Дрон складається з батареї, магніту, плати, чіпа, вибухівки. У наших дронах майже все імпортоване. Коли хтось каже: „Наш продукт локалізований на 90%“ — він користується тим, що люди не розуміють, з чого складається дрон», — пояснює Олександр Борняков. Саме тому успіх моделі «завод за 0 гривень» і партнерств рівня Airbus стане вирішальним: чи вдасться швидко прибрати бар'єри та перетворити DefenseTech на довгостроковий актив, а не на дорогий військовий бум, значною мірою визначить траєкторію всієї української економіки. У Національному банку вже визнають, що пріоритети природним чином зміщуються в бік більш технологічних галузей з високою доданою вартістю, і одним із ключових нових двигунів стане сектор MilTech, що стимулює розвиток суміжних виробництв.