Зброярі вимагають обнулити плату за експорт зброї, а Рада відмовила армії в цих грошах: подвійний тупик навколо постанови №875

Український оборонно-промисловий комплекс опинився в ситуації, яку галузеві аналітики характеризують як «подвійний тупик». З одного боку, Українська рада зброї спільно з Лігою оборонних підприємств України, Українським кластером подвійних технологій (UADUT), Федерацією роботодавців України, NAUDI та Технологічними Силами України підготувала консолідовані пропозиції до постанови Кабінету міністрів №875, у яких вимагає обнулити або суттєво знизити плату за дозвіл на експорт озброєнь, що становить 20% вартості готових виробів та 30% вартості комплектуючих. З іншого боку, 15 вересня 2026 року Верховна Рада не підтримала в першому читанні законопроєкт, який передбачав спрямування цих самих коштів — що надходять від експортних дозволів з 1 серпня 2026 року — до спеціального фонду держбюджету для Міністерства оборони: 50% на закупівлю, модернізацію та ремонт озброєнь, ще 50% на грошове забезпечення військовослужбовців ЗСУ. Таким чином, дискусія щодо плати за експортний дозвіл розгортається водночас у двох протилежних треках: галузь вважає її економічно руйнівною, а частина депутатів розглядала її як джерело фінансування армії — і парламент це джерело поки не затвердив.

П'ять претензій галузі до механізму контрольованого експорту

Об'єднання виробників, які підготували консолідовані пропозиції до постанови №875, підкреслюють, що підтримують сам факт введення контрольованого експорту, називаючи його «важливим сигналом для індустрії та країн-партнерів». За їхніми оцінками, діючий механізм дозволить залучати іноземне фінансування та інтегрувати українські компанії у глобальні ланцюги постачання. Водночас чинний порядок містить, за їхніми словами, п'ять системних проблем. Перша й головна — розмір плати: 20% для готових виробів і технологій, 30% для складових частин і комплектуючих. Для значної частини продукції, особливо конвенційного озброєння, такий рівень, за оцінкою бізнесу, робить експорт економічно недоцільним і погіршує цінову конкурентоспроможність українських виробників на міжнародному ринку. Друга претензія стосується авансового сплати без гарантії повернення: чинна модель вимагає вилучити суму з обороту ще до отримання оплати від іноземного замовника, при цьому навіть виданий дозвіл не гарантує виконання контракту — його може зупинити заявлене державним замовником «намір» закупити той самий товар.

«Намір» держави, поріг у 15 мільйонів і відсутність прозорості

Третя претензія галузі спрямована саме на поняття «наміру» держави закупити товар, яке, за словами об'єднань, однозначно невизначене: постанова не встановлює, яким документом воно підтверджується, у який строк має оформлюватися у закупівлю і що відбувається, якщо закупівля в підсумку не здійснюється. Четверта проблема — порогова сума контракту в 15 млн грн, яка не враховує досвідчі, тестові, демонстраційні та пілотні поставки, з яких, як правило, починається робота з новим іноземним замовником. П'ята претензія — відсутність прозорого механізму інформування виробників про те, належить чи їхня продукція до переліку критичних товарів, та про зміни до цього переліку. Окремо галузь просить ввести спеціальний режим для тестових і демонстраційних поставок, чітко визначити критерії «наміру» держави та строки його оформлення, а для процедури розгляду заявок гарантувати дотримання встановленого 30-денного строку та однозначне застосування принципу мовчазної згоди.

Рада відхилила законопроєкт про спрямування експортних зборів до армії

15 вересня 2026 року Верховна Рада не підтримала в першому читанні законопроєкт, що передбачав зміни до Бюджетного кодексу. Згідно з текстом ініціативи, кошти, що надходять від плати за експортні дозволи з 1 серпня 2026 року, мали зараховуватися до спеціального фонду держбюджету та спрямовуватися Міністерству оборони: 50% — на закупівлю, модернізацію та ремонт озброєнь, ще 50% — на грошове забезпечення військовослужбовців ЗСУ. Відхилення документа означає, що навіть у разі збереження плати за експортний дозвіл її цільове використання для потреб армії на законодавчому рівні поки не закріплено. Дискусія навколо постанови №875, ухваленої на початку липня 2026 року, триває з моменту набрання нею чинності: ще в перші дні дії нового механізму виконавчий директор Ради зброї Ігор Федірко в коментарі РБК-Україна зазначав, що бізнес позитивно оцінює появу зрозумілої процедури зі строком розгляду заявок до 30 днів, але попереджав про ризик перетворення механізму на бюрократичну чергу.

Контекст: Build with Ukraine та 90 мільярдів євро європейського запозичення

Об'єднання виробників пов'язують доопрацювання порядку експорту зі стратегічним значенням формату Build with Ukraine. У контексті запозичення ЄС Ukraine Support Loan обсягом 90 млрд євро на 2026–2027 роки, з яких 60 млрд євро призначені на оборонні закупівлі, європейські партнери дедалі більше орієнтуються на вимоги локалізації виробництва. У прес-релізі галузевих об'єднань повідомляється, що міжнародні партнери направили понад 200 ініціатив та заявок про співпрацю, які досі залишаються без рішення чи відповіді. Галузь заявила про готовність приєднатися до робочих груп та експертних обговорень щодо доопрацювання порядку. На цьому тлі зображення, що супроводжує публікацію, — ряди боєприпасів, укладених на дерев'яні палети та закріплених стяжними ременями з маркуванням «NOSE END», температурно-тисковими обмеженнями зберігання й тактичними позначеннями, — наочно ілюструє саме той конвенційний арсенал, експорт якого, за оцінкою зброярів, в поточних умовах обтяжений ставкою, що робить контракти нерентабельними.

Протирічливі дані

У публічному дискурсі навколо постанови №875 та пов'язаного з нею законопроєкту про бюджетні зміни присутня суттєва розбіжність в оцінках. Галузеві об'єднання наполягають, що плата в 20–30% «робить експорт економічно недоцільним», і вимагають її обнулення або суттєвого зниження, фактично закликаючи до скасування фінансового компонента механізму. Водночас ті самі об'єднання підтверджують, що підтримують сам факт введення контрольованого експорту як «важливий сигнал для індустрії та країн-партнерів». У той самий час частина депутатів Верховної Ради розглядала цю плату не як бар'єр, а як потенційне джерело фінансування для армії, пропонуючи спрямувати 50% коштів на закупівлю озброєнь і 50% — на забезпечення військовослужбовців. Рада 15 вересня відхилила даний законопроєкт у першому читанні, що означає: ні обнулення плати за вимогою галузі, ні її цільове використання для армії на даний момент не отримали законодавчого закріплення. Таким чином, обидві сторони — і бізнес, і законодавці — залишаються в позиції, коли жодна з двох альтернативних моделей не реалізована, а понад 200 міжнародних заявок про співпрацю, за даними галузі, залишаються без відповіді.