Указ про виконання обов'язків

Президент України Володимир Зеленський підписав указ №946/2026, яким поклазав виконання обов'язків Генерального прокурора на Антона Ковальського, який до цього обіймав посаду керівника Хмельницької обласної прокуратури. Документ датований 17 вересня 2026 року, повідомляє РБК-Україна. У тексті указу прямо зазначено: «Покласти на Ковальського Антона Анатолійовича виконання обов'язків Генерального прокурора».

Рішення прийнято на підставі частини другої статті 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», що відображає особливий порядок кадрових призначень у правоохоронній системі в умовах дії воєнного стану.

Хто такий Антон Ковальський

Антон Ковальський народився 12 травня 1984 року у Вінниці. У 2011 році він закінчив Національну академію прокуратури України за спеціальністю «Правознавство» і в тому ж році розпочав службу в органах прокуратури.

Кар'єрний шлях

За десять років Ковальський пройшов шлях від слідчого до керівника обласної прокуратури. З вересня 2020 по жовтень 2021 року він обіймав посаду заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, з листопада 2021 року очолював Чернівецьку обласну прокуратуру, а з 1 липня 2025 року керував Хмельницькою обласною прокуратурою — на цій посаді він перебував до сьогоднішнього призначення.

Контекст: відставка Кравченка

Призначення Ковальського відбулося на тлі відставки попереднього генерального прокурора Руслана Кравченка. Зеленський затвердив звільнення Кравченка відповідним указом від 15 вересня 2026 року, а Верховна Рада підтримала його відставку 317 голосами народних депутатів. Скандалу передувало розслідування НАБУ та САП «Карфаген», після якого Кравченко спочатку подав у відставку, а потім заявив про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Перед голосуванням Ради Кравченко виїхав за кордон.

Суперечливі дані

Тут наявне розбіжність версій сторін. Кравченко публічно заявив про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу, однак в Офісі генерального прокурора заявили, що ця «підозра» не мала юридичного значення. Таким чином, одна сторона тлумачить дії як формальне заявлення підозри, а інша — як висловлювання, яке не має правових наслідків; єдиної юридичної кваліфікації цього кроку в відкритих джерелах немає.