До 35-річчя незалежності України громадська організація Ukraine WOW спільно з Національним музеєм історії України відтворила один із найдавніших дзвонів країни — дзвон Десятинної церкви, що заклала фундамент кам'яного храмобудування на Русі наприкінці X століття. Завдяки поєднанню 3D-сканування, рентгеноспектрального аналізу, акустичного моделювання та лиття на одному з провідних світових дзвонарних підприємств команда фахівців із чотирьох країн не лише відтворила форму артефакта, а й повернула його звук, який не звучав майже вісім століть. Вперше реконструйований дзвін пролунав 23 серпня 2026 року на Національному молитовному сніданку України.

Реліквія, знайдена у 1937 році

Десятинну церкву князь Володимир Великий заклав наприкінці X століття. Храм став першим кам'яним спорудою такого роду на Русі, а його дзвони збирали киян на богослужіння, повідомляли про свята, загрози та важливі події. У 1240 році, під час монгольського нашестя, церкву було зруйновано, а дзвон втрачено. Фрагмент артефакта виявив лише у 1937 році під час археологічних розкопок український вчений Теодосій Молчановський (у деяких публікаціях — Мовчановський). До наших днів збереглося близько 60% поверхні дзвона, проте язичок та кріпильні елементи не збереглися. З моменту знахідки фрагмент зберігався в колекції Національного музею історії України. Трагічна доля самого археолога — арешт за сфабрикованими звинуваченнями та розстріл у 1938 році — стала окремим елементом наративу проєкту: «Сьогодні його ім'я знову звучить разом із цим дзвіном», — зазначила директорка музею Олена Земляна.

Від 3D-скану до цифрового двійника

Навесні 2026 року збережений фрагмент став основою для повноцінної реконструкції. Першим етапом стало безконтактне 3D-сканування, що зафіксувало геометрію та всі деталі поверхні оригіналу. Далі за допомогою рентгеноспектрального аналізу дослідники визначили хімічний склад бронзи. На основі отриманих даних, форми збереженої частини та історичних аналогів було побудовано повну цифрову модель дзвона. На наступному етапі інженери провели комп'ютерне моделювання: розрахували поведінку металу при ударі та змоделювали поширення звукових коливань. Акустичний синтез дозволив команді почути приблизне звучання майбутнього дзвона ще до його фізичного виготовлення.

Міжнародна команда та німецькі архіви

Проєкт об'єднав істориків, археологів, інженерів, акустиків та майстрів лиття з України, Німеччини, Нідерландів та Португалії. Німецькі дзвонарні музеї стали ключовим джерелом щодо конструкції язичків: Westfälisches Glockenmuseum у Гешері надало матеріали про язички IX–XIII століть, а GlockenStadtMuseum в Апольде — 3D-скани збережених язичків XIII–XIV століть. Додатковим опорним артефактом слугував фрагмент корони давньоруського дзвона з Сахновки Черкаської області, який також зберігається в Національному музеї історії України. Консультантом проєкту виступив португальський дзвонарний експерт Мігель Карвалью, який підкреслив, що збережений фрагмент є «надзвичайно рідкісним джерелом інформації про форму, технологію виготовлення та метал давнього дзвона».

Лиття в Нідерландах та кінцевий результат

Фінальне лиття було виконано в Нідерландах на підприємстві Royal Eijsbouts — одному з провідних світових центрів дзвонарної справи, де, зокрема, виробляли дзвони для Собору Паризької Богоматері та інших історичних храмів Європи. Результатом стала реконструйована копія вагою 87,5 кг, склад сплаву якої максимально наближений до середньовічного оригіналу. За оцінкою Мігеля Карвалью, головна цінність проєкту — можливість повернути звук, який могли чути мешканці середньовічного Києва: «Це найближче можливе звучання того, що мовчало майже 800 років».

Суперечливі дані

У прес-релізі Ukraine WOW зазначено, що проєкт реалізовано «без державного фінансування за підтримки Київстару та Farmak». При цьому в тому ж повідомленні йдеться, що робота велася «за підтримки Міністерства культури України». Формулювання створюють неоднозначність: якщо Міністерство культури є державним органом, то його «підтримка» може тлумачитися як інституційне сприяння (доступ до артефакта, експертне супроводження, майданчик), а не як пряме бюджетне фінансування. Водночас чіткого розмежування між цими видами підтримки в опублікованих матеріалах не наведено. Крім того, у тексті джерела ім'я археолога-знахідця фігурує у двох варіантах написання — «Молчановський» та «Мовчановський», що не дозволяє однозначно зафіксувати правильне прізвище без звернення до архівних документів.

Презентація та мініатюри

Вперше відтворене звучання дзвона було представлено публіці 23 серпня 2026 року під час Національного молитовного сніданку України. Окрім основної реконструкції, команда проєкту виготовила 20 мініатюр дзвона, подальше використання яких у наданих матеріалах не розкривається повністю. Співзасновниці Ukraine WOW Ярослава Гресь та Юлія Солов'єв підкреслили, що рішення відтворити дзвон «один в один — не лише форму, а й звучання» було прийнято після знайомства з фрагментом у музейній колекції та розуміння його значення як «свідчення безперервності української державності».