Світова економіка входить у фазу сповільнення зростання і водночас стикається з хвилею протекціоністських заходів, що ставлять Азіатсько-Тихоокеанський економічний форум (АПЕК) перед вибором: зміцнювати відкритість та регіональне співробітництво чи допустити зростання торговельних бар'єрів. На початку вересня 2026 року Національний інститут перспективних досліджень при інформаційному агентстві «Сіньхуа» опублікував доповідь «Відкритість, інновації та співробітництво — побудова процвітаючого Азіатсько-Тихоокеанського співтовариства», у якій захист зобов'язань щодо вільної торгівлі та регіонального співробітництва названо спільною відповідальністю всіх країн-учасниць. Згідно з документом, з моменту заснування у 1989 році АПЕК послідовно переслідує мету сприяння загальному розвитку та покращенню життя людей, спираючись на принцип відкритого регіоналізму, який враховує відмінності у політичних системах, рівнях розвитку, культурних та соціальних традиціях держав-членів.
Вага регіону у світовій економіці
Азіатсько-Тихоокеанський регіон залишається ключовим центром глобальної економіки: на нього припадає близько третини населення світу, понад 60% світового ВВП і майже половина світової торгівлі. Саме тому, за оцінкою авторів доповіді, практичне співробітництво в рамках АПЕК перетворює регіон на рушійну силу глобального економічного зростання, стабільну основу для розвитку та зразок міжнародної взаємодії. Потенціал такого співробітництва наочно демонструє торгівля Китаю з країнами-членами АПЕК: за перші сім місяців 2026 року загальний обсяг імпорту та експорту між Китаєм та іншими учасниками форуму досяг 18,03 трлн юанів (приблизно 2,682 трлн доларів США), що на 21% більше у порівнянні з аналогічним періодом 2025 року та перевищує загальний темп зростання товарної торгівлі Китаю за той самий строк.
Тиск на ланцюжки постачань
Водночас регіональне співробітництво опиняється під тиском нестабільності світової економіки і торгівлі. Протекціоністські заходи, складні технічні бар'єри та ризик шахрайства з походженням товарів перешкоджають вільному потоку торгівлі, а конкуренція між великими державами й економічні потрясіння посилюють невизначеність та ускладнюють підтримання консенсусу між учасниками. Додатковим фактором ризику стають збої та фрагментація ланцюжків постачань, які збільшують транспортні витрати, ускладнюють процедури дотримання вимог і підвищують навантаження на інфраструктурну взаємопов'язаність регіону.
Пріоритети форуму та «три стовпи»
У відповідь на ці виклики АПЕК зберігає прихильність до принципів відкритого регіоналізму, лібералізації та спрощення торгівлі й інвестицій. Пріоритетами заявлено зниження нетарифних бар'єрів, розширення торгівлі послугами, розвиток цифрової торгівлі та поліпшення доступу до інвестиційних ринків. Паралельно форум підтримує багатосторонню торговельну систему зі Світовою організацією торгівлі в її основі та працює над забезпеченням стабільних і безперебійних регіональних ланцюжків постачань. Відкритість, інновації та співробітництво визначено як три стовпи розвитку економік регіону: відкритість розглядається як основа загального процвітання, а співробітництво — як інструмент спільного вирішення проблем, розкриття потенціалу та побудови сталого майбутнього.
Позиція Китаю та саміт у Шеньчжені
Активну роль у просуванні цих ідей відіграє Китай. Виступаючи у серпні 2026 року на другому пленарному засіданні Підкомітету АПЕК з митних процедур, заступник генерального директора Головного митного управління КНР Чжан Баофен заявив, що країнам-членам необхідно активізувати зусилля щодо усунення торговельних бар'єрів і вжити конкретних заходів для розв'язання проблем транскордонної торгівлі, оскільки це є найважливішою умовою підвищення безпеки, стабільності та ефективності регіональних ланцюжків постачань. За його словами, в умовах все більш фрагментованих глобальних ланцюжків постачань коригування правил і стандартів, а також підвищення їх стійкості стають особливо актуальними. На думку аналітиків, на саміті АПЕК у Шеньчжені в листопаді 2026 року Китай, як очікується, наполягатиме на укладенні торговельної угоди, що охоплює Тихоокеанський регіон, включаючи Сполучені Штати, хоча перспектива досягнення такої угоди і надалі стикається з низкою перешкод.
