11 листопада в Німеччині розпочав роботу онлайн-портал «Архів пам’яті» (Archiv der Erinnerung), на якому опубліковано відеоінтерв’ю з людьми, що пережили Голокост, розшифровки їхніх спогадів та додаткові історичні матеріали. Проєкт об’єднує свідчення німців-євреїв, які народилися і виросли в Німеччині, вважали її своєю батьківщиною, а потім були змушені переховуватися, жити під чужими іменами та роками перебувати в підпіллі. Запуск платформи приурочений до роковин листопадових погромів 1938 року — у 2026 році виповнюється 88 років від тих подій.
Приурочено до роковин «Кришталевої ночі»
У ніч із 9 на 10 листопада 1938 року в Німеччині відбулися масові антиєврейські погроми, відомі як «Кришталева ніч» (Kristallnacht). Нацисти підпалювали синагоги, громили крамниці й будинки, вбивали євреїв. Це стало новим етапом терору, що розпочався після приходу нацистів до влади у 1933 році. До осені 1938 року євреїв уже виключили з державних шкіл та університетів, заборонили відвідувати театри, кінотеатри, музеї, бібліотеки та басейни, а з вересня 1941 року зобов’язали носити на одязі жовту шестикутну зірку з написом «Jude» — «єврей».
Історія Ільзе Ревальд: життя в підпіллі
Одним із центральних свідчень на порталі є розповідь берлінки Ільзе Ревальд, якій у 1938 році було двадцять років. Вона згадує ранковий дзвінок тітки 10 листопада 1938 року: вночі чоловіка застрелили в підвалі, будинок розгромили, а брата відправили до концтабору. «З того дня вже не було надії, що що-небудь може нормалізуватися», — говорить вона. Після того, як у січні 1942 року без попередження забрали її матір, Ільзе та її чоловік пішли в підпілля: повідпороли жовті зірки, а документи, що вказували на єврейське походження, закопали в скляній банці на садовій ділянці. Подружжя переховували знайомі, які не сприймали нацистський режим, але навіть у цих будинках вони залишалися в смертельній небезпеці — випадкова зустріч, перевірка документів чи донос могли призвести до арешту. Пізніше в їхню квартиру під чужими іменами підселили переконаного нациста — майора, що багаторазово збільшило небезпеку.
Масштаб погромів і пам’ять
Під час «Кришталевої ночі» на території «Третього рейху», згідно з даними порталу, було вбито близько 1300 осіб, зруйновано або пошкоджено понад 1400 єврейських храмів та близько 7000 крамниць і майстерень, що належали євреям, а майже 30 тисяч осіб депортували до концтаборів. У Берліні однією з цілей погромників стала синагога на вулиці Фазаненштрасе, зведена на початку 1910-х років; у 1960 році на її місці збудували громадський центр. «Кришталева ніч» вважається датою початку геноциду, жертвами якого стало шість мільйонів людей. Центральний меморіал пам’яті вбитих євреїв Європи розташований у Берліні неподалік Бранденбурзьких воріт, а депортація берлінських євреїв до концентраційних таборів здійснювалася, зокрема, із так званого «Сімнадцятого шляху» на вокзалі в районі Груневальд — перший ешелон відійшов 18 жовтня 1941 року.
Чому це важливо сьогодні
Після капітуляції Німеччини 8 травня 1945 року ті, хто вижив, за словами Ільзе Ревальд, були сповнені надій, що з концтаборів повернуться рідні та друзі, але поступово радість змінилася потрясінням, коли світ дізнавався, що творилося за стінами таборів. Ревальд також згадує, як важко було чути від оточуючих заяви про те, що «ми всі — жертви нацизму», і як мало хто зізнавався в переконаному націонал-соціалізмі. Публікація свідчень на «Архіві пам’яті» дозволяє зберегти в публічному доступі особисті голоси тих, хто пережив переслідування, і передати майбутнім поколінням документальну основу для розуміння історії нацистського терору та його наслідків.