Впровадження європейського механізму коригування вуглецевого впливу на кордоні (СВАМ / CBAM) перетворюється для України на один із найвідчутніших економічних викликів найближчого десятиліття. За оновленими оцінками аналітичного центру GMK Center, які прозвучали на зустрічі «CBAM і декарбонізація промисловості: практичні питання та міжнародні можливості», втрати ВВП України через вуглецевий збор можуть скласти близько 372 млн доларів уже у 2026 році та зрости до 1,754 млрд доларів до 2030 року. Ще масштабнішими аналітики називають втрати експорту: якщо в поточному, 2026 році, вони оцінюються у 1,431 млрд доларів, то до 2030 року цей показник, за розрахунками GMK Center, сягне 7,248 млрд доларів. Додатково до 2030 року Україна ризикує недоотримати близько 1,348 млрд доларів податкових надходжень та втратити потенційні інвестиції на суму понад 1 млрд доларів.

Металургія в епіцентрі: галузева деталізація ризиків

Окремо GMK Center виділила ризики для металургійного комплексу, який традиційно є одним із ключових експортних секторів країни. До 2030 року потенційні втрати галузі від СВАМ можуть скласти близько 1,6 млрд доларів. Найбільший удар, за прогнозом, припаде на сегмент прокату — 899 млн доларів. Для сталевих напівфабрикатів втрати оцінюються приблизно у 558 млн доларів, для чавуну — 96 млн доларів, для труб — 39 млн доларів. Як підкреслюють галузеві експерти, суть проблеми полягає не стільки в самому вуглецевому платежі, скільки в його системному ефекті: зростання собівартості та падіння конкурентоспроможності української продукції призводять до втрати експортних ринків, відтоку інвестицій та скорочення податкової бази.

Пошук рішень: механізми компенсації та спеціальний режим

Виконавча директорка Національної асоціації гірничої промисловості України Ксенія Оринчак, яка виступала на галузевій зустрічі, зазначила, що ключовим питанням сьогодні є узгодження спеціального режиму для України на період війни та післявоєнної стабілізації. Серед обговорюваних інструментів вона назвала механізм, за яким кошти, сплачені українськими підприємствами в рамках СВАМ, направлялися б безпосередньо на модернізацію виробництва — зокрема, на закупівлю європейського обладнання та технологій для декарбонізації. Також розглядається варіант окремого українського механізму: добровільний вуглецевий платіж на кордоні з подальшим поверненням коштів виробникам для фінансування декарбонізаційних проєктів. Без такого режиму, за оцінкою Оринчак, СВАМ ризикує стати не лише інструментом декарбонізації, а й додатковим фактором деіндустріалізації України.

Контекст: як СВАМ запрацював в Україні і чому немає винятку

Механізм коригування вуглецевого впливу на кордоні в Україні запрацював з 1 січня 2026 року. Це вуглецевий збор на імпорт до ЄС таких товарів, як сталь, цемент, добрива, електроенергія, алюміній та водень. Галузеві експерти та аналітики неодноразово попереджали про негативні наслідки впровадження СВАМ для промисловості та економіки держави загалом. При цьому, як зазначають у НАДПУ, Європейська комісія не передбачила для України винятку з-під дії механізму, хоча країна формально має на це право у зв'язку з форс-мажорними обставинами — повномасштабною війною. Саме тому, за словами Оринчак, позиція Європейської комісії та готовність сторін узгодити спеціальний режим залишаються центральним питанням переговорів.