Українська металургійна галузь у жовтні 2026 року опинилася на межі повної зупинки, демонструючи катастрофічне падіння обсягів виробництва. За даними аналітиків GMK Center, у вересні країна виробила всього 130 тисяч тонн сталі, що на 79% менше від показників аналогічного періоду минулого року, а у жовтні випуск продукції може наблизитися до нульової позначки. Експерти підкреслюють, що для відновлення роботи промислових підприємств критично недостатньо лише покращення ситуації з безпекою — ключовим фактором залишається гарантований доступ до зовнішніх ринків збуту.

Роль європейського ринку та торговельні бар'єри

Останніми роками Європейський Союз став головним ринком для української металургійної продукції, утримуючи до 50% від загального обсягу виробництва станом на липень 2026 року. Проте жорсткі квоти ЄС на імпорт сталі та впровадження механізму транскордонного вуглецевого регулювання (CBAM) суттєво погіршили конкурентні позиції українських заводів. Вже у липні випуск сталі скоротився на 35% порівняно з попереднім місяцем. Головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко зазначає, що значна частина потужностей була б зупинена з суто економічних причин навіть за відсутності російських обстрілів та енергетичних криз.

Інвестиційні ризики та дефіцит внутрішнього попиту

Відновлення роботи доменних печей та електродугових установок потребує колосальних капіталовкладень від інвесторів та кредиторів. Фінансування ремонту неможливе без чіткого розуміння перспектив реалізації продукції на горизонті 12–24 місяців. Внутрішній ринок не здатен розв'язати цю проблему самостійно: за перше півріччя 2026 року українські підприємства поставили всередині країни лише 1,1 млн тонн металопродукції, що забезпечує приблизно 25% завантаження потужностей. При цьому технологічний мінімум завантаження конвертерів та кокосохімічних батарей є набагато вищим, і його падіння веде до різкого стрибка собівартості.

Втрата кадрів та експортної виручки

Тривалий простір металургійних гігантів загрожує не лише колосальними збитками, а й безповоротною втратою кваліфікованого персоналу, повернути який після завершення бойових дій буде вкрай важко. Крім того, під загрозою перебуває величезна частина експортної виручки: у 2025 році постачання чавуну та сталі принесли українській економіці 3,7 млрд доларів. У GMK Center наполягають на необхідності особливого підходу з боку Брюсселя, який враховує статус України як країни-кандидата в ЄС та колосальні збитки від бойових дій, що робить застосування стандартних торговельних обмежень економічно необґрунтованим.

Суперечливі дані

У той час як аналітики GMK Center та керівництво металургійних підприємств акцентують увагу на руйнівному впливі європейських квот і вуглецевого податку CBAM на тлі глибокої кризи, офіційні представники європейських інституцій та асоціацій, таких як EUROFER, вказують на необхідність дотримання загальних екологічних стандартів декарбонізації для всіх торговельних партнерів без винятку. За версією європейської сторони, суворі ліміти покликані стимулювати зелену трансформацію промисловості, проте українські експерти наполягають, що застосування ідентичних жорстких вимог до країн, де заводи функціонують в умовах щоденних обстрілів, суперечить принципам справедливої інтеграції.