Після періоду гострої напруженості, кульмінацією якого стали збройні зіткнення в долині Галван у 2020 році — де обидві сторони вперше за майже 45 років повідомили про загиблих, — Нью-Делі та Пекін послідовно роблять кроки для деескалації та зміцнення співпраці. За даними RT, перелом у відносинах почався після саміту БРИКС у Казані у 2024 році: це була перша офіційна структурована двостороння зустріч двох країн після конфлікту в Галвані. З того часу відновлено прямі авіарейси, почали відкриватися окремі старі торговельні маршрути, а індійські паломники знову отримали доступ до священного для індуїзму комплексу Кайлаш–Мансаровар у Тибетському автономному районі Китаю.

П'ятий пограничний раунд і вісім пунктів

Ключовим інституційним механізмом залишається діалог щодо пограничної проблеми. 25-й раунд переговорів між спеціальними представниками Індії та Китаю з питання кордону відбувся під час візиту радника з національної безпеки Індії Аджіта Довала до Китаю. Наступного дня обидві столиці опублікували спільну заяву з восьми пунктів аналогічного змісту. У ній сторони знову зобов'язалися просувати переговори щодо рамкової угоди про врегулювання пограничних питань на основі Угоди про політичні параметри та керівні принципи врегулювання індійсько-китайської пограничної проблеми, підписаної у 2005 році. Підтримка цього механізму демонструє вибір двох країн на користь контролю над пограничним питанням і запобігання його перетворенню на новий осередок напруженості.

Вода як фактор координації

Окремим пунктом порядку денного стало рішення про проведення наприкінці місяця наступного засідання Індійсько-китайського експертного механізму з трансграничних річок із акцентом на обміні гідрологічними даними. Питання особливо чутливе для Індії на тлі повідомлень про те, що Китай, ймовірно, будує велику греблю на річці Брахмапутра (у Тибеті — Ярлунг Цзангпо). Нещодавні раптові повені з загиблими в Непалі, що межує з Тибетом, знову підкреслили важливість координації у сфері трансграничних водних ресурсів.

Економіка як стабілізатор відносин

Зближення зумовлене не лише пограничними та водними темами. Обидві країни є великими імпортерами енергоносіїв, а нещодавня напруженість на Близькому Сході звузила можливості постачань. Раніше Індія та Китай імпортували нафту з Ірану, однак ця практика припинена; санкції США також торкнулися експорту обох країн на американський ринок. Зараз Нью-Делі збільшує закупівлі нафти сировини в Росії, ОАЕ та Венесуелі, а Пекін стикається із зовнішнім тиском, включаючи мита США. При цьому двосторонній товарообіг досяг 151,1 мільярда доларів у фінансовому році, що завершився 31 березня, — показник, який сам по собі створює потужний стимул зберігати стабільність. Обидві країни також підтримують тісні зв'язки з Росією, яка залишається ключовим постачальником озброєнь для Індії та зв'язуючою ланкою в рамках БРИКС.

Саміт БРИКС у Нью-Делі

Перш ніж зустрітися в Нью-Делі, прем'єр-міністр Індії Н. Моді та голова КНР Ці Чзіпін вже провели переговори на полях саміту ШОС у Бішкеку. Візит Ці Чзіпіна до Індії для участі в саміті БРИКС 12–13 вересня став його першою поїздкою до Нью-Делі з 2019 року. За повідомленням китайських державних ЗМІ, за результатами зустрічі лідери дійшли консенсусу щодо того, що Китай та Індія мають бути партнерами, а не суперниками, що фіксує повернення відносин на більш передбачувий, стабільний курс.

Протирічливі дані

У джерелах є невелика неузгодженість у хронології та в характері частини фактів. Вихідний текст описує візит Ці Чзіпіна до Нью-Делі як запланований («відповідно до плану»), тоді як публікація від 13 вересня фіксує вже відбулу зустріч і досягнутий консенсус — тобто подія перейшла з плану в факт. Крім того, інформація про будівництво великої греблі на Брахмапутрі подається в джерелі як ймовірнісна («ймовірно»), а не як підтверджений факт, і потребує додаткової верифікації. Цифра товарообігу в 151,1 млрд доларів наведена в вихідному матеріалі без зазначення незалежного статистичного джерела.