Національна асоціація гірничодобувної промисловості України (НАДПУ) публічно виступила проти запланованого підвищення вантажних тарифів «Укрзалізниці» на 30%. Про це повідомляє РБК‑Україна з посиланням на відповідну заяву асоціації. У НАДПУ стверджують, що подібне рішення посилює тиск на промисловість у момент, коли підприємства вже зазнають російських атак і блокади портів. За оцінкою асоціації, нове підвищення тарифів може призвести до скорочення виробництва, втрати експортних контрактів, валютної виручки, податкових надходжень і робочих місць.

Відсутність повноцінної альтернативи залізниці

Ключовий аргумент асоціації полягає в тому, що в української промисловості фактично немає повноцінної альтернативи залізничному транспорту. Західні прикордонні переходи, за словами представників НАДПУ, перевантажені, дунайські порти мають обмежену пропускну здатність, а перевезення через сусідні країни суттєво подорожчали. На цьому тлі, вважає асоціація, подальше подорожчання внутрішньукраїнських залізничних перевезень стає критичним для експортно орієнтованих галузей.

Економічні ризики: від податків до ВВП

У НАДПУ наводять власні розрахунки можливих наслідків рішення про підвищення на 30%. Серед них — втрати до 36 млрд грн податкових надходжень, до 2,4 млрд доларів валютної виручки та до 96 млрд грн ВВП. Також асоціація попереджає, що частина вантажів може перейти на автотранспорт, що потенційно означає до 75 тис. додаткових вантажівок на дорожах країни. Окремо зазначається, що для гірничо‑металургійної галузі ситуація вже критична: в окремих випадках логістичні витрати перевищують прибуток з тонни продукції, через що експортні контракти стають збитковими.

Протирічливі дані

У публікаціях на цю тему зустрічається розбіжність у ключовій цифрі підвищення. Основний текст заяви та ряд видань оперують величиною 30% (з 1 серпня 2026 року) з подальшим можливим підвищенням ще на 15% з січня 2027 року, що в сукупності дає кумулятивний зростання порядку 45–50%. При цьому в заголовку одного з джерел (UNIAN) ініціатива описується як підвищення «більше ніж на 40%». Таким чином, єдиної узгодженої цифри в публічному полі немає: 30% — це разова індексація 2026 року, а «більше 40%» відображає або кумулятивний ефект двох етапів, або іншу трактовку ініціативи. Крім того, всі макроекономічні оцінки (36 млрд грн податків, 2,4 млрд доларів виручки, 96 млрд грн ВВП, 75 тис. вантажівок) є розрахунками самої НАДПУ і не підтверджені незалежним аудитом.

П'ять пропозицій асоціації

Замість підвищення на 30% НАДПУ називає обґрунтованим діапазон коригування тарифів на 2026–2027 роки не більше 5–14%. Асоціація також звертає увагу, що вантажна база «Укрзалізниці» у 2021–2025 роках скоротилася майже вдвічі — з 315 млн до 161 млн тонн, — при цьому вантажний сегмент залишається прибутковим, тоді як збитки пасажирських перевезень у 2025 році становили близько 20 млрд грн. У зв'язку з цим у НАДПУ вважають неправильним покривати пасажирський збиток за рахунок вантажовідправників і пропонують фінансувати пасажирський сегмент із державного бюджету через механізм PSO, як це практикується в країнах ЄС. Серед п'яти пріоритетних кроків, які пропонує асоціація: ввести знижки до 25% для станцій у радіусі 150–200 км від лінії фронту; фінансувати пасажирські перевезення з бюджету через PSO; відновлювати парк локомотивів і бригад за допомогою міжнародних партнерів; оптимізувати витрати «Укрзалізниці»; а також поставити ціль повернення вантажної бази до попередніх рівнів.

Контекст: хронологія тарифної ініціативи

Нагадаємо, у червні Міністерство розвитку громад і територій оприлюднило проєкт наказу, яким пропонується з 1 серпня 2026 року підвищити тарифи на вантажні залізничні перевезення на 30%, а з січня 2027 року — ще на 15%. Бізнес раніше вже виступав проти підняття тарифів і попереджав, що наслідки можуть виявитися гіршими за очікуваний ефект. Експерти також вказують, що дана ініціатива «Укрзалізниці» може вплинути і на вартість палива в Україні. При цьому сама «Укрзалізниця» стикається з дефіцитом локомотивів, нестачею машиністів, скороченням робочого парку вагонів і зносом інфраструктури, однак, за позицією НАДПУ, ці проблеми не можна вирішувати за рахунок подальшого підвищення тарифів для промисловості. В асоціації підкреслюють, що в воєнний час транспортна інфраструктура є частиною економічної стійкості країни, тому тарифна політика має бути спрямована на збереження виробництва та експорту, а не на подальше скорочення вантажів.