Кабінет міністрів України запровадив пріоритетне перевезення рослинної олії залізницею та через порти. Рішення, за задумом влади, має підтримати експорт, забезпечити валютні надходження та безперебійну роботу переробних підприємств в умовах воєнного стану. Розбираємо, навіщо запроваджено механізм, кого він стосується та які обмеження в ньому закладені.
Логістичний тиск і ризик «заповнених резервуарів»
Український аграрний експорт працює в умовах обмеженої пропускної спроможності логістики. Через ускладнення роботи морських портів значне навантаження переноситься на альтернативні маршрути — дунайські порти, залізницю та автомобільні переходи. В таких умовах важливо не лише знаходити можливості для перевезення продукції, а й забезпечувати ритмічну роботу підприємств, які її виробляють. Однією з причин введення пріоритету став ризик накопичення готової продукції через логістичні обмеження: за словами генерального директора асоціації «Укроліяпром» Степана Капшука, олійно-екстракційні заводи зазвичай можуть зберігати вироблену олію в обсязі не більше тижневого випуску. Якщо готову продукцію не вдається вчасно відвантажувати, резервуари заповнюються, а за тривалих затримок підприємства ризикують скорочувати або зупиняти переробку, навіть маючи сировину для подальшого виробництва.
Що це означає для аграріїв та виробничого ланцюга
Наслідки логістичних збоїв відчувають і сільгоспвиробники. Переробні заводи закупляють насіння соняшнику, сої та ріпаку в українських господарств, тому якщо проблеми з експортом змушують підприємства обмежувати виробництво, це може впливати на обсяги закупівлі сировини та терміни розрахунків із постачальниками. Ритмічна робота переробки важлива також для зайнятості та суміжних сфер — залізничних перевезень, портових послуг, зберігання та обслуговування виробничих потужностей. Таким чином, проблема експорту олії стосується не лише швидкості доставки готової продукції, а й усього виробничого ланцюга.
Як влаштований механізм і де його межі
За даними профільнного видання Latifundist.com, експериментальний порядок передбачає пріоритет для рослинної олії під час перевезення та проходження окремих етапів експортної логістики. Він діє в умовах воєнного стану, а термін експерименту не повинен перевищувати двох років. При цьому пріоритет не означає скасування чинних тарифів на залізничні перевезення чи портових зборів і не дає підстав переривати вже триваючі вантажні операції з іншими суднами або вимагати звільнення зайнятих причалів: йдеться про зміну черговості там, де це можливо, а не про створення додаткових портових чи залізничних потужностей. До переліку продукції, на яку поширюється механізм, включили рослинну олію — соняшникову, соєву та ріпакову, — але не шрот і макуху. Це враховує дискусію учасників ринку: раніше «Всеукраїнська аграрна рада» заперечувала проти пріоритетного експорту шроту та макухи через їхнє значення для українського тваринництва та ризик для логістики інших вантажів, а згодом асоціація «Укроліяпром» також відмовилася від вимоги поширити логістичний пріоритет на ці продукти.
Економіка: чому олія — валютний локомотив
Аграрна продукція залишається одним із ключових джерел валютної виручки країни. За даними Державної митної служби, у 2025 році Україна експортувала товарів на 40,3 млрд доларів, з яких 22,5 млрд доларів припало на продовольчі товари — понад половину загального товарного експорту (для порівняння, експорт металів та виробів із них становив 4,7 млрд доларів). Усередині аграрного сектора важливу роль відіграє переробка олійних культур: експорт готової олії дозволяє отримувати валютну виручку не лише від продажу сировини, а й продукції, виготовленої українськими підприємствами, що підтримує роботу заводів, створює попит на вітчизняне насіння та забезпечує завантаження компаній, які перевозять, зберігають і перевантажують продукцію. За розрахунками, наведеними в обґрунтуванні урядового рішення, експорт однієї тонни олії забезпечує в середньому близько 1300 доларів валютних надходжень, тоді як тонна кукурудзи чи пшениці — близько 220 доларів. Це порівняння стосується вартості продукції, що експортується, а не чистого прибутку виробника чи суми сплачених податків, і саме ця різниця пояснює, чому держава виводить олію в пріоритет експортної логістики.
