Навесні 2026 року українські аграрії засіяли цукровим буряком близько 162 тисяч гектарів — це найнижчий показник за всю історію незалежної держави, як заявила голова Національної асоціації цукровиків України Яна Кавушевська. Для галузі, яка десятиліттями тримала посівні площі на стабільному рівні, такий спад став поворотним: він відображає не тимчасовий збій, а структурний перегляд сівозміни, прийнятий господарствами ще в весняний посівний період.

Чому поля віддали сої та соняшнику

Головною причиною скорочення посівів стала цінова кон'юнктура: другий рік поспіль на світовому ринку тримається низька ціна на цукор, через що постачальникам доводиться реалізовувати продукцію нижче собівартості. На цьому тлі соя, кукурудза та соняшник запропонували помітно вигідніші умови, і аграрні компанії перенаправили звільнені площі під ці культури. Кавушевська підкреслила, що рішення приймалися навесні, коли морський експорт функціонував безперешкодно, тому блокада портів Великої Одеси не є причиною історично низьких посівів буряка.

Прогноз: 1,2 млн тонн без дефіциту

Збирання та переробку буряка розпочали з 1 вересня 2026 року, а продукцію реалізовуватимуть у 2026–2027 маркетинговому році (з 1 вересня 2026-го по 31 серпня 2027 року). За прогнозом асоціації, галузь виробить близько 1,2 млн тонн цукру, з яких 900 тисяч тонн піде на внутрішній ринок і порядка 300 тисяч тонн можна буде експортувати. Попри рекордно малі посіви, дефіциту цукру наступного року в Україні не очікується. Для порівняння: у 2025–2026 маркетинговому році виробництво повністю покривало внутрішній попит і принесло майже 300 млн доларів валютної виручки, а експорт зріс на 11% — до 646 тисяч тонн, з найбільшими напрямами в Болгарію, Узбекистан і Ліван.

Глобальний фон: Ель-Ніньо тисне на ціни

На світовому ринку ключовим фактором можливого зростання цін стає кліматичне явище «Ель-Ніньо» — потепління вод Тихого океану в районі екватора. Воно здатне скоротити врожай цукрової тростини в Індії та Таїланді, а також зменшити обсяги вирощування відповідних культур у ЄС. За оцінкою Кавушевської, ці обставини додають оптимізму в відновленні світової ціни на цукор, що в перспективі може зробити вирощування буряка в Україні знову економічно виправданим.

Суперечливі дані

Тут важливо розвести два різні явища, які в публічному полі нерідко змішують. З одного боку, галузеві експерти та асоціація цукровиків стверджують, що внутрішнього виробництва достатньо для забезпечення споживання і дефіциту за обсягом не буде. З іншого — на тлі ударів по складах торговельних мереж і ажіотажного попиту на полицях багатьох магазинів дійсно фіксувалися перебої з круп'яними, борошном, олією та цукром; наприклад, мережа АТБ наприкінці серпня ввела обмеження на продаж яєць та бакалії на одного покупця. Український клуб аграрного бізнесу та Всеукраїнська аграрна рада пояснюють ці прогалини не нестачею продукції, а логістикою — складнощами доставки в магазини. Тобто «порожні полиці» та «відсутність дефіциту» не суперечать одне одному: перше — наслідок розподільчих збоїв і паніки, друге — характеристика виробничих потужностей.

Офіційна позиція: запас на тиждень

3 вересня міністр аграрної політики та продовольства Тарас Высоцький закликав українців зробити мінімальний запас продуктів — приблизно на тиждень, що, за його словами, відповідає вимогам воєнного часу. Чиновник не бачить підстав для створення запасів на місяць. Таким чином, станом на 4 вересня 2026 року офіційна позиція зводиться до того, що виробнича база цукру та інших базових продуктів достатня, а ключове завдання — стабільна логістика та запобігання ажіотажному попиту, який сам по собі породжує тимчасові дефіцити на полицях.