Для того щоб зняти квартиру в Україні, орендарю необхідно підготувати суму, еквівалентну двом-трьом місяцям проживання. Це базовий поріг входу на ринок оренди, однак в інших країнах Європи стартові витрати варіюються в широких межах — від відносно скромних платежів в Ірландії та Англії до семи місячних платежів у Данії. Відмінності стосуються не лише загального обсягу коштів, а й самої структури платежів: в одних країнах орендар вносить заставу та оплачує перший місяць, в інших — додається переплата за кілька місяців наперед та комісія агентству.
Україна: перший і останній місяць плюс комісія рієлтора
В українській практиці орендар традиційно оплачує перший і останній місяць проживання, а також комісію рієлтора. Розмір цієї комісії не є фіксованим: він залежить від міста і може становити від 25 до 100% місячної орендної плати. Таким чином, при середній оренді в 15 000–20 000 гривень стартові витрати у великих містах можуть досягати 50 000–60 000 гривень і вище. Наразі в Україні обговорюється законопроєкт, який закріпив би принцип оплати комісії тим, хто замовляє послугу рієлтора, — документ перебуває на розгляді в парламентському комітеті.
Ірландія та Англія: мінімальний поріг входу
Серед європейських країн найменші стартові витрати зафіксовані в Ірландії та Англії. В Ірландії орендар оплачує перший місяць і вносить заставу, що в сукупності дає суму, порівнянну з двома місячними платежами. В Англії схема аналогічна: перший місяць плюс депозит, який за законом не може перевищувати вартість п'яти тижнів оренди. Принципова відмінність британської моделі полягає в тому, що орендар, як правило, не платить окрему комісію агенту — цей обов'язок несе орендодавець, який замовив послуги посередника.
Нідерланди та Німеччина: застава як основний інструмент
У Нідерландах стандартний розмір застави становить два місячні платежі, у Німеччині — три. При цьому німецьке законодавство передбачає гнучкий механізм: орендар має право вносити заставу частинами, а не виплачувати всю суму одноразово. Це суттєво знижує фінансове навантаження на момент заселення, хоча загальний обсяг зобов'язань у кінцевому підсумку залишається порівнянним з українською практикою.
Італія, Чехія та Данія: максимальні стартові витрати
Найвищі бар'єри для заселення встановлені в Італії та Чехії: там орендар зобов'язаний оплатити три місяці проживання та комісію агентства, що в сумі перевищує вартість п'яти місяців оренди. Рекордсменом за стартовими витратами є Данія. Там орендар повинен підготувати суму, еквівалентну семи місяцям: оплату за перший місяць, заставу за три місяці та передоплату ще за три місяці проживання. При цьому в Данії комісію рієлтору орендар не платить — цей обов'язок також покладає ринок на орендодавця.
Хто платить рієлтору: європейська логіка та український законопроєкт
У більшості європейських країн принцип оплати послуг посередника прив'язаний до того, хто саме замовляє послугу: якщо орендодавець наймає агента для пошуку мешканця, комісію несе він; якщо орендар звертається до рієлтора за підбором квартири — платить орендар. В Україні на даний момент поширена практика, за якої комісію оплачує орендар незалежно від того, хто ініціював угоду. Законопроєкт, що готується та перебуває на стадії розгляду в профільному комітеті Верховної Ради, пропонує зафіксувати європейський підхід у нормативному полі, що потенційно знизить стартове фінансове навантаження на орендарів у великих містах.