Оренда однокімнатної квартири в центральних районах Києва, Львова та Івано-Франківська забирає від 76% до 86% середньої зарплати місцевих жителів. Такі дані наводить аналітика ринку нерухомості ЛУН та звіт Ради Європейського Союзу щодо житлової кризи в Європі, опублікований у жовтні 2025 року. Подібне фінансове навантаження ставить українські мегаполіси в один ряд із найбільшими європейськими столицями, де доступність житла також залишається гострою соціальною проблемою.
Лідерство столичного Печерська та регіональних центрів за витратами на житло
Найбільшу частку витрат на оренду серед проаналізованих українських міст фіксують у центральних районах Києва. На Печерську винайм однокімнатного житла обходиться в середньому у 32 095 гривень щомісяця за середнього заробітку у 37 500 гривень, що становить близько 86% доходу. Після обов'язкової оплати квартири у жителя залишається приблизно 5 400 гривень на інші потреби. У центрі Івано-Франківська аналогічне житло вимагає 24 144 гривні за зарплати у 30 тисяч гривень, забираючи близько 80% заробітку.
Порівняння з європейськими мегаполісами та ситуація у Львові
У Галицькому районі Львова оренда однокімнатної квартири коштує 25 109 гривень на місяць, що за середньої зарплати у 33 тисячі гривень становить приблизно 76% доходу. За цим показником Львів впритул наблизився до Барселони та Мадрида, де оренда житла з однією спальнею в центрі становить 74% середньої чистої зарплати, згідно з дослідженням Ради ЄС. Для порівняння, у Мілані цей показник дорівнює 72%, а в Лісабоні досягає 116%. При цьому експерти зазначають методологічні відмінності: в європейських та українських розрахунках використовуються різні вибірки, періоди та підходи до оцінки доходів.
Ситуація в інших регіонах та вплив на економіку
В інших містах України співвідношення орендної плати до зарплати помітно нижче, але все ж суттєво навантажує сімейні бюджети. У Дніпрі (Центральний район) оренда забирає близько 48% доходу, в Одесі (Приморський район) — 46%, у Житомирі (Богунський район) — 57%. Водночас європейським стандартом доступності житла вважається поріг у 30% від доходів, який перевищено в усіх згаданих українських та європейських локаціях. Надмірно висока вартість оренди обмежує фінансову свободу громадян, знижує професійну мобільність та перешкоджає доступу до якісної освіти й роботи.