У перші дні повномасштабного вторгнення Україна опинилася на межі втрати частини ракетного арсеналу, який формувала з 2014 року. З виробничого майданчика на Житомирщині встигли вивезти ракети для протитанкових комплексів «Стугна» та «Корсар», а також боєприпаси програм «Вільха» та «Нептун» — невдовзі підприємство зазнало російського удару. Координацію евакуації, за словами голови Національної асоціації оборонної промисловості України (НАОП) Сергія Пашинського, вели саме там; вивезену зброю передали Силам оборони й уже в перші місяці війни застосували на фронті.

Евакуація, яка врятувала арсенал

Врятовані системи не залишилися «в резерві»: «Вільха» та протитанкові комплекси застосовувалися під час оборони Київщини, а «Нептун», потопивши крейсер «Москва», заклав початок розгрому російського флоту в Чорному морі. Як підкреслює Пашинський, історія цієї евакуації показує, за яких умов формувалося сучасне українське ОПК: виробникам доводилося водночас рятувати обладнання, документацію та готову продукцію, а потім переносити виробництва, нарощувати потужності й постійно адаптувати зброю під зміни на полі бою.

«Нептун»: від берегової оборони до ударів углиб Росії

Оригінально створювана як протикорабельна ракета, «Нептун» згодом була адаптована для ураження наземних цілей. Її дальнобійна модифікація стала одним із інструментів ударів по військових об'єктах у глибині території Росії; за даними видання, у 2025 та 2026 роках Україна застосовувала «Довгі Нептуні» для ураження важливих об'єктів на території РФ. Таким чином, одна програма пройшла шлях від захисту українського узбережжя до інструменту дальнобійних ударів по агресору.

Приватний сектор, який випередив державу

Радянська промислова база була налаштована на громіздкі виробничі цикли, жорстку централізацію та довгострокове планування, тоді як війна вимагала швидкості, гнучкості та здатності оперативно створювати й масштабувати нові технології. Ще з 2015 року в Україні почав активно формуватися приватний оборонний сектор; серед його помітних представників — «Українська бронетехніка», Radionix, Ukrspecsystems та інші. За оцінкою голови НАОП, підприємства асоціації за обсягом поставленої продукції значно перевищують державний сектор ВПК, а серед десяти найбільших оборонних компаній країни немає жодної державної.

Суперечливі дані

Тут є помітна внутрішня неузгодженість у цифрах, яку важливо викласти відкрито. З одного боку, за словами Пашинського, держава інвестувала в основні фонди ОПК 60 млрд грн, при цьому приватний сектор від цієї суми отримав 0%. З іншого боку, саме приватні компанії домінують у рейтингу найбільших оборонних підприємств і, за оцінкою асоціації, випереджають госсектор за поставками. Тобто фінансовий механізм підтримки не збігається з фактичною структурою ринку. При цьому всі наведені цифри (60 млрд грн, частка 0%, позиції в топ-10) є заявами голови НАОП в рамках спецпроєкту RBC-Україна та в наданих джерелах не підтверджені незалежним аудитом, тому їх слід сприймати як оцінку сторони, а не як звірений статистичний факт.

Структурний зсув і роль НАОП

Асоціація виникла у 2020 році як реакція приватних виробників на заморожування оборонних програм, а після 24 лютого 2022 року одним із перших її завдань стала координація евакуації підприємств зі сходу України. Сьогодні НАОП представляє загальну позицію приватних виробників у переговорах з Кабінетом міністрів, Міністерством оборони, РНБО, парламентом та закупівельним агентством, займаючись питаннями рівних правил в оборонних закупівлях, вдосконалення нормативної бази та виробничої кооперації. За оцінкою Пашинського, характер бойових дій змінюється кожні півтора–два роки: якщо у 2022–2023 роках це була переважно артилерійська війна, то з 2023 року масове застосування дронів, систем РЕБ та супутникового зв'язку зробило тактику на фронті надзвичайно динамічною.

Ризики: потужності без замовлень

Ключова проблема, яку піднімає видання, — створювані потужності вже перевищують фінансові можливості державного замовлення, а повноцінний механізм контрольованого експорту Україна поки не запустила. Без нових замовлень і прозорих правил гри галузь ризикує втратити частину наработаного потенціалу. Як резюмує голова НАОП, «зброю не повинна робити тільки держава» — зброю не повинна виробляти лише держава, і цей тезис став фактом, а не дискусією.