В Україні тисячі людей після ампутації кінцівок наново вчаться жити. Сучасні протези дозволяють повертатися до звичного ритму, працювати, займатися спортом і навіть нести військову службу. Однак шлях до відновлення починається задовго до перших кроків на протезі — і проходить через зліпки, корекції, фантомний біль та місяці реабілітації. Кореспондентка РБК-Україна побувала в мережі центрів протезування «Без обмежень» у Києві та розповіла, як люди проходять шлях від першого зліпка до повноцінного життя з протезом.

Командир, який не зняв форму

Щодня британець Ріс із позивним «Сноу» одягає протез ноги та вирушає на командно-спостережний пункт. Він — командир підрозділу іноземних добровольців «Snow Storm» (Снігова буря) у 3-й окремій штурмовій бригаді, який, попри ампутацію, продовжує службу. «Я вже громадянин України, тому захищати її — тепер мій обов'язок», — пояснює 27-річний «Сноу» свою мотивацію залишатися на фронті. Раніше Ріс служив у регулярній армії Великої Британії, брав участь в операції в Малі. У 2023 році як доброволець приїхав воювати за Україну: спочатку служив у Територіальній обороні, потім у підрозділі ГУР «Омега», а згодом приєднався до 3-ї ОШБ. У Часовому Яру Ріс із групою бійців знищив десять ворогів, а потім сім кілометрів проніс пораненого побратима в безпечне місце, за що отримав відзнаки президента України «За оборону України». Ця нагорода допомогла йому отримати громадянство.

Від ампутації до перших кроків

«У вересні минулого року ми мали вже йти на ротацію, відходили з позиції, коли нас атакував FPV. Пам'ятаю, як дивлюся — а в мене півноги немає. Усі інші з нашої групи вціліли», — згадує «Сноу». Рісу ампутували кінцівку на рівні гомілки, а за три-чотири місяці лікування почався етап протезування. «Мені пропонували поїхати в Англію, США, Німеччину та Швейцарію, але я обрав Україну. Тут фахівці мають більший досвід. Перші місяці я фантомно відчував ногу, вона ніби пекла, але коли вперше став на протез — усе минуло. Перші впевнені кроки без милиць я зробив уже після третього заняття», — розповідає він. Тренувальний протез для Ріса виготовили за два дні. Усі витрати на виготовлення, встановлення та подальшу реабілітацію покрила державна програма.

«Техогляд» та корекція: як доглядають за протезом

«У Ріса не було супутніх травм, тому це полегшило реабілітацію. Він уже двічі приходив на корекцію куксоприймальної гільзи — частини протеза, яка щільно прилягає до ампутованої кінцівки (кукси) і утримує протез. Це нормальний процес, оскільки спадає лімфа й нога худне», — пояснює слюсар протезно-ортопедичних виробів Олександр Чухманенко. Протез Ріса розрахований на три-п'ять років, проте періодично необхідно проходити «техогляд». «Зараз я можу ходити, бігати, стрибати. Коли у відпустці, то регулярно займаюся у спортзалі. Жодних обмежень для служби не маю. Буває, від тривалого сидіння на командно-спостережному пункті набрякає кукса. Тоді встаю, щоб походити. Спочатку, щоб зняти і одягнути протез, витрачав 10–15 хвилин, зараз — не довше хвилини», — ділиться «Сноу».

Державна програма: 44 тисячі протезів та 8 мільярдів гривень

Історія Ріса «Сноу» — лише один приклад того, як в Україні працює система протезування. Лише з початку повномасштабної війни понад 44 тисячі людей отримали протези кінцівок за державною програмою. Вона покриває всі етапи — від виготовлення та встановлення протеза до реабілітаційних занять, технічних оглядів та довічної заміни виробів як для військових, так і для цивільних. Пацієнти за державною програмою можуть самостійно обирати центри для протезування. Граничні суми залежать від виду виробу та його функціональних можливостей; для учасників бойових дій діють утричі вищі ліміти. У 2026 році на забезпечення українців допоміжними засобами реабілітації та протезами виділили близько 8 мільярдів гривень.

«Протезування в Україні — на найвищому рівні»

«Протезування в Україні вже на вищому рівні, ніж за кордоном, тому що маємо постійну практику. Наші протезисти їздять на стажування до Європи та США, щоб вчитися новому, але там немає такої кількості пацієнтів. Натомість у нас дуже різні клінічні випадки, які нам доводиться вирішувати. На моїй практиці Ріс не єдиний іноземець, який протезувався в Україні, а потім повернувся на службу», — говорить Олександр Чухманенко. Сам «Сноу» зазначає, що українці, бачачи людей з ампутаціями, завжди готові допомогти, хоча інфраструктура для осіб з інвалідністю, за його словами, поки поступається британській. «Людям, які зараз на початку шляху до протезування, я б сказав, що життя триває. Ампутація не привід зупинятися. Тю частину себе, яку втратив колись, я потім відшукав», — завершує він.