16 вересня Палата представників Конгресу США має остаточно ухвалити законопроєкт Грэма-Блюменталя, фінальна версія якого отримала назву Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026. Документ, що пройшов багаторазове перероблення та зміну назв, фактично відзначає еволюцію санкційної політики Вашингтона: від разового політичного сигналу до системного економічного тиску на Російську Федерацію. При цьому ключова застереження полягає в тому, що ухвалення тексту в Конгресі не запускає санкції автоматично — остаточне рішення щодо їх застосування залишається за президентом США Дональдом Трампом.

Від політичного сигналу до системного тиску

Фінальна версія документа поєднує два контури обмежень — персональні та секторальні. Персональні заходи спрямовані на вище політичне та військове керівництво РФ, а також на осіб, причетних до обходу санкцій, порушень прав людини, відмивання коштів та дестабілізації ситуації в Україні. Під обмеження можуть потрапити акціонери російських проєктів із видобутку зрідженого природного газу, судни так званого «тіневого флоту» та пов'язані з ними особи. Інструментарій тут традиційний і перевірений: блокування активів та візові обмеження.

Персональні та секторальні обмеження

Секторальні санкції б'ють по ключових джерелах фінансування російської економіки — енергетичному та фінансовому секторам. До переліку цільових інституцій входять Центральний банк РФ, Сбербанк, ВТБ, Газпромбанк та інші державні фінансові установи. Законопроєкт суворо забороняє будь-які інвестиції США в російський енергетичний сектор. Як раніше зазначав уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк, у серпні минулого року обговорювалося можливе повернення американської Exxon Mobil у проєкт «Сахалін-1», і подібний заборона робить цей сценарій неможливим.

Удар по енергетиці та «тіневому флоту»

Обмеження стосуються як експорту американських енергоресурсів до Росії, так і імпорту російського урану. Окремо розширюються санкції щодо проєктів «Ямал СПГ» та «Арктик СПГ», включно з їхніми керівниками та ключовими акціонерами. Окремий блок документа присвячено ліквідації механізмів обходу, які Москва адаптувала для виживання: «тіневий флот», фінансові посередники, криптовалюти та юрисдикції третіх країн. Без перекриття цих каналів, за логікою авторів, навіть найсуворіші обмеження з часом втрачають ефективність.

Вторинні санкції проти торговельних партнерів

Найбільш відчутним засобом впливу можуть стати вторинні заходи проти торговельних партнерів Росії. Вони передбачають додаткові мита щодо країн, які продовжують імпортувати енергоносії з РФ або сприяють обходу санкцій. У попередній редакції максимальна ставка для таких випадків сягала 500%, при доопрацюванні її знизили до 100% з певними винятками, однак загальна логика збережена: зробити співпрацю з Росією економічно невигідною для третіх країн.

Суперечливі дані

Під час доопрацювання документа змінювалися ключові цифри: максимальна ставка вторинних мит знижена з 500% у ранній редакції до 100% у фінальній, що відображає компроміс між суворістю та політичною прохідністю тексту. Значна неузгодженість існує також у тлумаченні сили самого закону: з одного боку, ініціатива подається як «адський удар» по РФ та її союзникам, з іншого — текст не є категоричним у частині обов'язкового застосування заходів і лише надає президенту розширений набір інструментів. Таким чином, навіть після ухвалення в Конгресі фактичний тиск залежить від волевого рішення Білого дому, а не від автоматичного вступу в силу.

Роль президента та механізм блокування скасування

Найважливішою політичною новелою документа є механізм блокування скасування санкцій: обмеження не можуть бути зняті, доки Росія не припинить бойові дії та не підпише мирну угоду, «прийнятну для вільного та незалежного Уряду України». Окрему увагу приділено головним партнерам Москви — Ірану та Китаю. Хоча двопартійна ініціатива «Stop China and Russia Act» формально залишається окремим законопроєктом, її ключова концепція відображена в тексті Грэма-Блюменталя: санкції офіційно поширюються на енергетичний сектор Ірану, продовжуючи дію базових обмежень до 2031 року.

Хронологія ініціативи

Вперше законопроєкт був зареєстрований у Сенаті США в квітні 2025 року сенаторами з двох конкуруючих партій — Ліндсі Грэмом від республіканців та Річардом Блюменталем від демократів. До липня того ж року ініціатива вже користувалася потужною підтримкою: готовими підтримати її заявляли 85 із 100 сенаторів. Попри це Ліндсі Грэм не поспішав із просуванням тексту, і лише зараз, минувши понад рік, документ виходить на фінальний етап у Палаті представників. Результат голосування та подальші дії президента визначать, перетвориться ли законопроєкт на діючий інструмент тиску чи залишиться в статусі декларативного, але політично значущого сигналу.