На початку жовтня 2026 року програмі доступного житла єОселя виповнилося чотири роки. У колонці для РБК-Україна голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк підбиває підсумки роботи механізму, запущеного восени 2022 року, і розбирає, чому його варто розглядати передусім як економічний інструмент, а не лише як соціальний захід. За її словами, за чотири роки через програму житло придбали понад 29 тисяч сімей, а банки видали кредитів на 51,6 млрд грн; у цих сім'ях, за даними автора, зростають понад 19 тисяч дітей.

Від скепсису до основного іпотечного інструменту

Автор згадує, що на старті програми лунали сумніви: хто братиме кредит на двадцять років в умовах війни. За її оцінкою, попит виявився стійким — від десятків заявок на тиждень до сотень. У 2026 році, за наведеними цифрами, з січня було видано 6 426 кредитів на 12,8 млрд грн, з яких 8,4 млрд грн припало на перше півріччя проти 5,5 млрд грн за той самий період роком раніше — зростання більш ніж на 50%. Шуляк наголошує, що на єОселю припадає 93% усіх нових житлових кредитів в Україні, тобто програма фактично стала основним іпотечним ринком країни. Водночас вона вказує і на другу цифру: іпотека є лише у 0,4% українських домогосподарств, а через неї проходить близько 3% угод із житлом, що, за її словами, означає початок шляху.

Хто купує через єОселю

За словами Шуляк, майже половина позичальників — військові, силовики та ветерани; далі йдуть громадяни без власного житла, переселенці, медики, вчителі та науковці. Для наочності автор наводить дані одного тижня на початку жовтня, коли кредити отримали 159 сімей: 46 ветеранів, 33 військові, 45 осіб, які купують житло вперше, 18 сімей переселенців, дев'ять медиків, сім вчителів і один науковець. Ці дані ілюструють соціальний склад програми, хоча в тексті колонки вони представлені як оцінка автора, а не як розгорнута статистика відомства.

Економічний ефект: будівництво, банки та структура ринку

Шуляк описує єОселю як мультиплікатор: за однією квартирою в новобудові стоять замовлення на цемент, арматуру, вікна, двері, проводку та меблі, а частка будівництва у ВВП України, за її словами, все ще помітно нижча, ніж у європейських сусідів. У 2025 році, за наведеними даними, близько третини угод у новобудовах пройшло через програму, а в березні 2026 року ринок, за її словами, встановив рекорд за кількістю іпотечних угод у новобудовах; низка представників будівельного ринку, за їхніми словами, зазначають, що без програми частина проєктів зупинилася б. Іпотечний портфель досяг, за її оцінкою, близько 50 млрд грн і за рік зріс на 35%. Також автор вказує на зрушення у структурі попиту: частка угод дорожчих за 3 млн грн скоротилася з 37% у 2025 році до 24% у березні 2026 року, а квартири до 50 м² обрали 62% позичальників, що, за її словами, спонукає забудовників проєктувати компактні функціональні квартири.

Бар'єри: матеріали, кадри та процедури

У колонці перераховуються обмеження, через які державний попит може перетворюватися не на нові метри, а на зростання цін. За словами Шуляк, ціни на будматеріали з початку року зросли на 20–25%, і якщо ліміти вартості в програмі не встигатимуть за ринком, частина квартир випаде з механізму. Окремо автор вказує на нестачу кадрів: через мобілізацію та відтік галузь втратила людей, а будівництво, яке раніше йшло рік, тепер може затягнутися на півтора. Серед необхідних заходів вона називає програми перекваліфікації, залучення до професії жінок, захист бізнесу від тиску та цифровізацію дозвільних процедур.

Оцінка автора

Підбиваючи підсумок, Шуляк характеризує єОселю як один із найефективніших економічних інструментів держави у воєнний час, який водночас підтримує будівництво, первинний ринок, банківську систему та локальні бюджети через зарплати й податки на будівельних майданчиках. Ключове завдання, за її формулюванням, — синхронізувати ліміти програми з ринком і забезпечити достатню пропозицію, щоб попит конвертувався в реальні квадратні метри, а не в інфляцію цін.