Українські металургійні підприємства опинилися в надзвичайно невигідному конкурентному становищі на європейському ринку. За даними РБК-Україна, вітчизняні заводи змушені купувати електроенергію за цінами, які нерідко перевищують вартість цього енергоносія в ЄС, тоді як їхні конкуренти отримують масштабну державну підтримку. Заступник директора з розвитку «Укрпромвнешекспертизи» Сергій Поважнюк зазначає, що в деяких провінціях Китаю ціна електроенергії для металургів може опускатися до 30 євро за мегават-годину — у чотири рази нижче українського показника. Для порівняння: за перші 25 днів серпня 2026 року середня ціна базового навантаження на Ресурсно-спотовому ринку України становила 126 євро за МВт·год, свідчать дані держкомпанії «Оператор ринку».

Китайський демпінг і турецький «сірий» прокат

Пекін, який є найбільшим постачальником продукції чорної та кольорової металургії на європейський ринок, частково або повністю прибрав оподаткування електроенергії, що постачається металургійним підприємствам. Це дозволяє китайським заводам суттєво знижувати собівартість продукції та агресивно захоплювати ніші в ЄС. Туреччина, у свою чергу, продовжує закуповувати сировину в Росії зі значними знижками: локальні виробники придбавають російські сляби на 100 доларів за тонну дешевше за ринкову ціну, переробляють їх у прокат і продають на європейський ринок. «Європа намагається з цим боротися, але, на жаль, немає механізму перевірити, зі сталі якої марки виготовлений той чи інший прокат», — визнає Поважнюк. Таким чином, конкуренти України отримують одночасно і дешевшу електроенергію, і дешевшу сировину.

Європейські програми підтримки: від CBAM до Clean Industrial Deal

В ЄС діє програма компенсації непрямих вуглецевих витрат (CBAM), що надається підприємствам із великим енергоспоживанням і значними викидами CO₂. За словами аналітика GMK Center, кандидата економічних наук Андрія Глущенка, у 2024 році на виплату таких компенсацій було направлено 3,2 млрд євро. У червні 2025 року європейські країни запустили ще одну ініціативу — Clean Industrial Deal («Угода за чисту промисловість»), що передбачає фінансування енергоємних підприємств з метою зниження їхніх енерговитрат до 2030 року. В Італії з 2024 року працює програма Energy Release 2.0, яка фіксує ціну електроенергії для енергоємних галузей на рівні 65 євро за МВт·год; різниця між фактичною та фіксованою ціною покривається з державних коштів.

«Продумана промислова політика»: позиція Києва

Народний депутат, заступник голови парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський вважає, що подібна політика в країнах ЄС не випадкова. «Це результат продуманої промислової політики», — заявив він. За його словами, самостійно металургійні підприємства не зможуть протистояти конкурентам, що мають таку потужну підтримку з боку своїх урядів. Це означає, що без системного державного втручання — прямих контрактів між промисловістю та генерацією, субсидій або тарифних преференцій — українська металургія ризикує втратити залишки експортного потенціалу.

Блокада морського шляху та логістичний тупик

Конкурентний тиск погіршується логістичною кризою. Наприкінці липня 2026 року Україна через російські обстріли та удари по торговельних суднах вимушено зупинила експорт аграрної та металургійної продукції через порти Великої Одеси — головний канал збуту на світовий ринок. Блокування морського шляху фактично зупинило експорт продукції металургії, а альтернативні маршрути залишаються надто дорогими. «У підприємств немає маржі, яка б дозволяла покривати такі логістичні витрати, експорт через західні кордонні переходи став збитковим», — коментував президент галузевої асоціації «Укрметалургпром» Олександр Каленков. За оцінками Міжнародної торговельної палати, якщо морський маршрут не буде відновлено протягом року, Україна може втратити понад 10% ВВП, а експортна виручка зменшиться приблизно на 17 млрд доларів.

Зупинка потужностей та зростання витрат

На тлі блокування морських маршрутів, підвищення тарифів на залізничні перевезення на 30% з початку серпня, введення вуглецевого податку на експорт в ЄС та постійних обстрілів найбільші заводи вже скорочують або зупиняють виробництво. «АрселорМіттал Кривий Ріг» зменшує обсяги випуску, а вхідний до групи «Метінвест» комбінат «Запоріжсталь» повністю зупинений. Сукупність факторів — завищена вартість електроенергії, відсутність державної підтримки на рівні конкурентів, логістичний тупик і воєнні ризики — формує для української металургії ситуацію, в якій без радикальних рішень на рівні промислової політики галузі загрожує системна втрата конкурентоспроможності на ключовому європейському ринку.