В умовах, коли світові ціни на продовольство досягли чотирирічного максимуму, українські споживачі все частіше помічають, що зростання цін у супермаркетах не завжди пояснюється внутрішніми факторами. Керівник аналітичного відділу асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Максим Гопка в коментарі для РБК-Україна пояснив, що далеко не всі товари на полицях вітчизняних магазинів формуються зусиллями локальних фермерів і виробників. Значна частина асортименту постачається з-за кордону, і саме ці позиції безпосередньо прив'язані до курсу національної валюти.
Імпортна залежність: де долар б'є по гаманцю найсильніше
За словами Гопки, найчутливішими до коливань курсу долара залишаються товари, які Україна імпортує. Механізм тут прозорий: імпортер закуповує продукцію за валюту, а потім перераховує вартість у гривню. Будь-яка зміна обмінного курсу поступово, але неминуче відображається на кінцевій роздрібній ціні. Таким чином, навіть за стабільної внутрішньої пропозиції споживач може зіткнутися з подорожчанням імпортних позицій, якщо гривна послаблюється відносно долара. Експерт наголошує, що цей ефект має відкладений характер — курсові зміни не миттєво «перетікають» у цінові таблички, але з часом фіксуються в повній мірі.
Сировина та ресурси: прихована націнка на виробництво
Окрім готового імпорту, Гопка звернув увагу на другий канал впливу курсу: окремі ресурси та компоненти, необхідні українським виробникам, також дорожають через валютні перерахунки та світовий ціновий фон. Це означає, що навіть вітчизняний продукт може нести у своїй собівартості «імпортну» складову — будь то упаковка, обладнання, хімікати чи спеціалізовану сировину, яка не виробляється в достатній обсязі всередині країни. У сукупності ці фактори формують додатковий інфляційний тиск на кінцеву ціну, навіть якщо сам товар вироблений в Україні.
Що не залежить від долара: м'ясна полиця як приклад
Водночас аналітик УКАБ чітко розмежовує групи товарів, для яких валютний фактор є визначальним, і ті, де він відіграє другорядну роль. Як наочний приклад він навів яловичину та свинину: ціни на ці види м'яса, за його оцінкою, «значною мірою залежать від внутрішньої пропозиції, попиту та собівартості виробництва, а не безпосередньо від імпорту». Це означає, що для м'ясної продукції ключовими драйверами залишаються обсяги вітчизняного тваринництва, вартість кормів, логістика всередині країни та сезонність, а не курсові перерахунки. Експерт прямо визнає, що «від цих факторів суттєво залежать не всі групи продуктів», що важливо враховувати при інтерпретації загальної інфляційної картини.
Контекст: світові ціни та український ринок
Коментар Гопки пролунав на тлі даних про те, що світові ціни на продовольство зросли до максимуму за чотири роки. Цей глобальний тренд накладається на локальні валютні ефекти та формує подвійний тиск на роздрібні ціни в Україні. Паралельно на ринку фіксуються окремі дефіцити: ряд позицій періодично зникає з полиць супермаркетів, що посилює тривожність споживачів. Експерти нагадують, що Україна одночасно збільшує імпорт окремих категорій продуктів і розвиває експортний потенціал, що створює складну, але керовану динаміку на внутрішньому ринку.
Протирічливі дані
У наданому матеріалі прямих протиріч між сторонами не зафіксовано: йдеться про оцінку одного експерта. Водночас варто зазначити внутрішнє застереження самого Гопки: з одного боку, він вказує на значну валютну чутливість імпорту та виробничих ресурсів, з іншого — наголошує, що для ряду ключових категорій (м'ясо) курсовий фактор не є домінуючим. Це не протиріччя, а розмежування масштабів впливу, але для читача, який очікує однозначної відповіді «все дорожає через долар», така диференціація може сприйматися як незбіг із спрощеним сприйняттям інфляції. Фактично експерт пропонує точнішу модель: валютний канал — один із кількох, і його вага варіюється за категоріями товарів.
