У інтерв'ю РБК-Україна генетик Дмитро Микитенко розповів, чому непереносимість лактози у дорослому віці для значної частини українців є не патологією, а природною генетичною особливістю, тоді як більшість випадків чутливості до глютену, навпаки, не мають спадкової природи. Експерт наголосив, що розуміння цих відмінностей критично важливе для формування раціонального підходу до харчування та недооцінки чи переоцінки власних харчових обмежень.

Генетика непереносимості лактози: чому це «норма» для регіону

За словами Микитенка, втрата здатності переробляти лактозу з віком — поширене явище серед українців. «Непереносимість молока для українців є нормою. Більшість літніх людей переходять від цілого молока до кисломолочних продуктів, тому що втрачають здатність переробляти лактозу», — пояснив генетик. Він додав, що в дітей така проблема практично не зустрічається: «Якщо мама годує груддю, то в дитини немає генетичної непереносимості». Таким чином, непереносимість лактози у дорослих — це не хвороба, а закономірна зміна ферментативної системи, закладена на генетичному рівні.

Історичні корені: чому молоко не стало основою раціону

Микитенко звернув увагу на історичний контекст формування харчових традицій регіону. Для українців, за його словами, історично було більш характерним свинарство, ніж молочне тваринництво. Через набіги кочових народів свиней було простіше зберегти, оскільки їх так часто не відбирали, як велику рогату худобу. Саме тому традиція вживання молока в цьому регіоні формувалася менш тривалий час, що, за словами генетика, відобразилося на генетичній адаптації місцевого населення до лактози.

Коли проявляється генетична непереносимість: у 20, 30 чи 50 років?

Важливо розуміти, що генетичні варіанти непереносимості можуть бути закладені з народження, проте неможливо точно передбачити, коли саме вони проявляться. Як зазначив Микитенко, це може статися у 20, 30 або 50 років. Це означає, що людина, яка все життя без проблем вживала молочні продукти, може раптово зіткнутися з непереносимістю у зрілому віці — і це не привід для паніки, а прояв закладеного генетичного сценарію.

Глютен: спадковість чи наслідок сучасного раціону

На відміну від лактози, більшість випадків чутливості до глютену, за словами експерта, не пов'язані безпосередньо зі спадковістю. «Більшість форм непереносимості глютену мають вторинний характер», — заявив Микитенко. Він пояснив, що сучасні продукти містять значно більше глютену, ніж кілька десятиліть тому, а ферментативна система людини не встигає так швидко адаптуватися до змінившегося харчового ландшафту. У зв'язку з цим генетик радить свідомо обмежувати надлишок глютену в раціоні. Водночас він підкреслив: первинна генетична непереносимість глютену — рідкісне явище, що потребує довічного дотримання безглютенової дієти.

Практичні висновки для повсякденного харчування

Сукупність тверджень Микитенка дозволяє сформулювати кілька практичних висновків. По-перше, перехід на кисломолочні продукти у зрілому віці — логічна та генетично обумовлена стратегія. По-друге, раптова непереносимість глютену найчастіше сигналізує не про генетичний дефект, а про перевантаження ферментативної системи надлишком цього білка в сучасному раціоні. По-третє, при підозрі на первинну генетичну непереносимість будь-якого типу необхідна консультація кваліфікованого спеціаліста для проведення точної діагностики. Матеріал має загальноосвітній характер і не є медичною консультацією.